27 серпня в Черкаському художньому музеї відбулася неординарна шлюбна церемонія. Одружилася ізраїльська пара: хлопець із Черкас Михайло Городиський і дівчина з Ефіопії Манасів Матако.
– Він називає її Таль – на івриті це «ранкова роса», – розповів у коментарі «Прочерку» батько нареченого Олександр Третяков.
«Пара приїхала до Черкас. Михайло, а нині Мікаель, показав коханій свою батьківщину, а побратися вони вирішили у нашому Художньому музеї. Свято вдалося: щемлива історія кохання, весільний рушник, подружні обітниці і обмін обручками на тлі творів класиків українського живопису, посмішки і сльози радості – цей день запам’ятається молодятам на все життя», – розповідають у музеї.
– Ми з Михайлом хотіли показати його нареченій, що Україна – найкраща країна у світі, – каже Олександр Третяков. – Просто найкраща! Ми їздили на «Ше-фест», дивилися концерти, готували борщ із карасями, побували на ManyFest'і, брали участь у перегонах на човнах-сапах. Їздили на нашу батьківщину в Городище, де моя невістка стала «першою ефіопкою, яка викопала морквину на українському городі», витягла відро чистої води з 19-метрової криниці, спробувала смачних сусідчиних пиріжків. Побували в Холодному Яру, де в "Дикому хуторі" біля дуба Максима Залізняка відбулося весілля.
Як розповів Олександр Миколайович, дівчині «реально сподобався борщ», і вона вже після повернення в Ізраїль у перший же день з власної ініціативи приготувала Михайлові цю українську страву. Щоправда, на Близькому Сході доступні не всі необхідні спеції, тож довелося використовувати замість них місцеві.
Якщо для молодих візит в Україну був суцільним святом, то батькові нареченого довелося для цього попрацювати, і добряче. «Особливо складно було виконати численні норми українського законодавства щодо іноземців, – зізнався він. – Що таке побратися в Україні двом громадянам іншої країни – ви просто не уявляєте. Але нічого, воно того вартувало!»
Автори фото – Анна та Петро Веретільники.
реклама
Коментарі
https://www.youtube.com/watch?v=3b10Hqiplg4
А де тут про євреїв? Тут про громадян Ізраїлю, якщо я не помиляюся. Хлопець тут теж, скоріше за все, не єврей... У сучасному цивілізованому світі якось, знаєте, не прийнято громадянство співставляти з національністю. Деякі країни настільки багатонаціональ ні, що це просто не можливо. Це лише у деяких особливо специфічних країнах національність чи віросповідання має більше значення, ніж громадянство.
Щасти вам.
Стрічка RSS коментарів цього запису