реклама
Будівельна компанія надія

Нині надзвичайно важливо пам’ятати про те, що наша діяльність сильно впливає на довкілля. Від нас залежать умови в яких будемо надалі існувати і розвиватися. Тому зараз все більше популяризується екорух. Про те як в нього потрапили і до чого прагнуть розповіли четверо черкаських екоактивістів.

Сквиря, Максьома, Огінська

Микола Максьома Микола Максьома –

керівник відділу молодіжної роботи та громадських ініціатив Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру, голова ГО "ICITY CHE

Екоактивізмом  займаюся вже близько двох років. Зараз для мене екологічна діяльність - це хобі, що приносить моральне задоволення та, напевно, плюси в карму.

Не так багато людей займаються в Черкасах екодіяльністю поза періодом виборів та глобальними акціями. Тому і вливатися нікуди не доводиться. Ти просто сам збираєш людей, залучаєш партнерів і формуєш цей екопотік.

Насправді це не має бути тим, до чого себе змушуєш. Більшість екоактивістів провадять свою діяльність у вільний від роботи час. Найзручніше - вихідні, адже саме в ці дні є можливість зібрати якнайбільше людей для прибирання чи будь-якої іншої акції.

Влився в цю течію без проблем.  До того ж в екоспільноті будь-хто, хто готовий вкладати свої сили, час та ресурси автоматично стає "своїм". Наприклад, не так давно з легкістю доєднався до команди координаторів "Let's Do It Ukraine" у Черкасах.

З появою екоактивізму у моєму житті я почав по-іншому сприймати багато речей. Насамперед, відповідально ставитися до матеріалів. Багато речей, зокрема, одноразові пакети став використовувати повторно. У домі з'явилися нешкідливі для екології засоби та торбинки. Також завдяки друзям-екоактивістам установив удома портативну станцію, що моніторить якість повітря в моєму районі. Прибирання та інші проєкти розширили коло моїх знайомих.

Сподіваюся, що люди почнуть об'єднуватися. Ми маємо зрозуміти, що є спільні проблеми, які потрібно вирішувати вже зараз, а не закривати на це очі.

На часі - очищення води Дніпра для припинення масового цвітіння влітку. Потрібно шукати дієві інструменти для контролю діяльності підприємств, що є потенційними забрудниками. Адже на папері всі дозволи є і ніхто не завдає шкоди, а в реальності гине риба та цвіте вода.

На мою думку, екоактивізм має трансформуватися у щось нове. Зараз це локальні акції зі збирання сміття, саджання дерев,  проведення лекцій та тренінгів із екосвідомості. Вірю, що в майбутньому якісне регулювання цієї сфери відбуватиметься як на локальному, так і національному рівнях.

Огінська Олена Огінська

Режисерка відео

За фахом я режисер кіно та телебачення, але займаюсь екоактивізмом вже досить давно. Еко для мене перш за все це любов до себе, я завжди прошу Всесвіт навчити мене любити ще більше. Це справжнє мистецтво, яке ми досягаємо через досвід та погляд,  біль та прийняття. Я бачу в цьому любов до себе,  навколишнього середовища, до людей, ми занадто довго паразитуємо і мало що робимо віддаючи просто так.

З появою екоактивізму моє життя не змінилося в цілому. Потрібно розуміти для чого ти це робиш і скільки можеш приділити часу, щоб продовжувати працювати з задоволенням, а не в збиток собі чи своїй сім'ї. Спершу я не поєднувала свою діяльність з екоактивізмом, це жило якось окремо один від одного,  є робота,  та є, скажемо, хобі,  але з часом зрозуміла, що все що я роблю і є я, не існує чогось окремо, все цільне.

Зважаючи на світ інформаційної цифрової системи ми як найкраще можемо донести через світлини відео той месседж, який потрібно і якомога більше людей зачепити, розширивши їхне бачення і якщо хоч хтось відгукнеться з кожного відео це того варто, щоб зробити їх якомога більше.

Коли я працювала на телебаченні в Києві, це було коли екоактивізм не був ще так популяризований, мабуть років з 12 тому, я прочитала статтю, що звалища дуже поширюються  в об'ємі через пластикові пляшки, бо ми їх закриваємо кришечками, тоді ще не було системи яка водночас ріже і пресує сміття. Це мене дуже зачепило. Стало питання: «Як привчити людей відкручувати кришечки, щоб системі було легше пресувати. Як їх замотивувати?»  І я вирішила зробити велику АРТ-картину,  щоб охочі збирали ці кришечки і почали приносити їх мені. Була приємно вражена, це спрацювало. Залучилися не лише мої колеги по роботі, а й знайомі моїх колег, їх знайомі, сусіди теж мали змогу посприяти, поставили банки в під’їздах. Картину, нажаль, я не зробила, але моя місія була результативна, всі звикли відкручувати кришечки вже не задумаючись.

Тоді я і зрозуміла що можна використовувати все, навіть «сміття», та робити мистецтво і що це добра мотивація для інших, прикладом чого є синій кит в Києві з пластику.  Зараз я прийшла до того що дійсно хочу зробити і вже готую інсталяції для моєї першої виставки,  вона буде присвячена темі екології та відношенню людей до себе та інших в XXI столітті.

Так,  іноді об’єднувати роботу  з екоактивізмом буває важко. Він потребує постійних думок про те як щось змінити і що саме.  Поки політики рахують ресурси й економіку,  діти ходять до школи та досі не знають, що пластик можна переробляти. Вони виростають  з думкою про те,  що викинувши щось у смітник, воно завтра просто розтане в повітрі, але ж це не так. Мені б хотілося щоб діти і наші онуки ще побачили цю гарну Землю з річками, цю красу природи, цю велич гір, живих істот, рослини, щоб ми не встигли за такий короткий час все знищити та вирубати. Адже прикро, що в світі стільки жадібних людей, вони все щось накопичують , накопичують, а хтось просто радіє шматку хліба, і мені здається другі навіть щасливіші.

Я радію що наразі стає модно перешивати, переробляти, бути еко, виступати за збереження світу, проте ми ще далекі від ідеалу. Ми зтикнулись з тим, що у нас в Україні люди взагалі не проінформовані, що і як сортується, так добре,  що є світлини, якісь пам’ятки куди що кидати, треба просто бути трохи свідомим та зацікавленим в цьому. Бо коли люди зустрічаються з реальностью, що пластик дуже різний, що треба це все сортувати, що в нас багато не переробляється, немає певних заводів, не вміючи правильно сортувати, втрачають інтерес до цього. Наразі необхідно багато інформувати, особливо дітей.

Найголовніша наша мета не прибирати, а донести те щоб не смітити.

Кравченко Анастасія Кравченко Анастасія

Студентка ЧНУ 3 курс ОП соціальна робота

Вирішила займатися екоактивізмом відносно не давно. Чисто з цікавості . Мені набридло бачити щоденно гори сміття на вулицях, пляжах та навіть у парках. З початком моєї екоактивності стала більш уважною до речей що мене оточують. Сортую сміття хоча іноді буває поспішаю кудись і забуваю це зробити, але все ж таки вчуся зберігати довкілля в чистоті.

Мені вдається поєднувати екоактивізм з навчанням дуже легко, адже в Черкасах є Молодіжна рада що влаштовує суботники з прибирання і туди часто залучаються студенти від нашого ЧНУ ім. Б. Хмельницького. Особисто для мене екоактивізм означає людську діяльність по збереженню чистоти. Ми маємо берегти те середовище в якому ми живемо для забезпечення здорового майбутнього наших нащадків.

Спочатку було трохи важкувато влитися в це середовище, бо було багато людей які просто засуджували мої дії. І це впринципі зрозуміло, бо екоактивізм це відносно нова течія, і людям ще складно пристосуватися.

Але наше місто доволі прогресивне, сучасне, і  розвивається швидкими темпами, тому запровадження чогось нового буде тільки в плюс. Зокрема місцеві жителі дедалі частіше свідомо підходять до чистоти та озеленення свого міста. Тому хотілося б вірити в краще і що Черкаси і на далі збережуть цю новинку, а саме екоактивізм, і будуть красивим зеленим, чистим містом. Сподіваюсь, що в найближчому майбутньому з'явиться сміттєпереробний завод чи хоча б якийсь сучасний пристрій для очистки акваторії Дніпра у нашому місті. Лекції з екоактивізмом також було б добре помістити в шкільну програму, щоб молодь змалечку знала про цінність природи і заходи її збереження. Мені здається що це в рази покращить не тільки екологію нашого міста, а й в якісь мірі зробить його туристичним, піднявши місцеву економіку.

received_474602560355413 Сквиря Анна

Фельдшерка

Я взагалі по освіті фельдшер, але не працювала деякий час. У мене є своя компанія, товариство з обмеженою відповідальністю, і я два роки була у вільному плаванні, потім вирішила знову повернутися в медицину так як відчуваю що потрібна там і можу реалізовуватися паралельно не забуваючи про те що маю медичну освіту. Займаюся екоактивізмом увесь свій вільний час. Моя сім’я також включена в проєкти, рідні мене підтримують і беруть участь у них за що їм дуже вдячна. Я також є координатором по Черкаській області від української організації "Let's Do It Ukraine" . Вона займається більше екопросвітництвом також популяризацією сортування сміття і виступає  за збереження чистоти довкілля, екосвідомість.

Заснувала екошколу, яка є частинкою Гончаренко центру, вона почала функціонувала три місяці цього літа для всіх жителів міста Черкас і області.  Нашими слухачами були дітки дитсадкового віку, досить дорослі люди, десь 70 років, і представники бізнесу, яких цікавило що вони могли б нового дізнатися про тему відходів. Це виявилась досить цікава колаборація протягом трьох місяців літа і цей проєкт не пройшов дарма. Нам просто треба зрозуміти чи є попит для того щоб продовжувати тому що це навчальний рік і ми не знаємо наскільки сильно нині заняті студенти і діти. Вважаю що школам необхідний такий курс екопросвітництва, але поки він не прописаний у шкільній програмі. Зараз треба співпрацювати з школами, можливо з вчителями ми б швидше організували цю освітню програму яку потім можна додати до освітньої програми шкіл починаючи з 8 і закінчуючи 11 класами. Хоча учні нашого екскурсу висловили думку про те що навіть у садочку можна запроваджувати такі уроки.

Влитися у екоактивізм вирішила десь роки 3-4 тому, коли побачила що ця тема взагалі нерозкрита, інші міста і країни розвиваються, а у нас нічого не змінюється.

Саме коли ти знаєш для чого це робиш то знаходиш в собі сили для того щоб продовжувати. Коли ти бачиш підтримку людей яким так само не байдуже довкілля ти усвідомлюєш що не один. Коли відчуваєш підтримку влади то знаєш що будуть зміни в місті і все це дає знову ж таки силу для того щоб вкладати своє життя у процвітання своєї малої батьківщини. Я люблю Черкаси і стараюся бути не просто споживачем всього того що моє місто дає мені, наприклад можливостей чи ресурсів. Але й приносити користь для нього, бути рушієм тих змін які я хочу бачити в ньому. Бажаю щоб ми були європейським містом підтягувалися і розвивалися до вищих рівнів.

реклама

Коментарі  

 
+2 #1 Фото №1 из Ну, погоди 23.10.2021 09:02
https://www.youtube.com/watch?v=nZSSSN5PxjM
Сегодняшние селферы, ну вылитый тогдашний Волк! Обхохочешся реально пророчеству.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

реклама Делікат
реклама

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ