Із шести магазинів канцелярії в Черкасах фото Президента України Віктора Януковича не виявилося в жодному, пише «Газета по-українськи».
У магазині приладдя для художників і картин сказали, що портретами політиків не торгують.
– На них швидко міняється мода. Що нам потім з ними робити, як перестануть бути популярними? – сказала продавець.
Пошук продовжився в книгарнях. В одній із них картонний портрет Віктора Федоровича, розміром А3, коштує 14 грн. У книгарні «Світоч» такий самий коштує 4 грн., вдвічі менший – 3 грн. Журналіст «Газети по-українськи» прибав 5 великих і 5 малих. Два менших вставив в рамки за 27 грн. кожна – то для вибагливих.
У неділю по обіді на Європейській площі в Черкасах пропонував придбати портрет Президента, як подарунок до Дня Незалежності. Спершу продавав за вищими від магазинних цінами.
– Шоб він здох! – відповів чоловік років 40 у костюмі. Сказав, що краще б продавався портрет із чорною стрічкою. Часто у відповідь на пропозицію купити портрет крутили пальцем біля виска. Ціни доводиться скидати до номінальних.
– У мене вже є, – відказав 60-річний Ігор Стоянович на пропозицію придбати подарунок. – У серванті стоїть. Він хороша людина, я за нього голосував. А Ви насмішками порушуєте Конституцію і я міг би записати на диктофон і заявити на вас. Але мушу поспішати додому. У мене собака голодний.
Підійшов до журналіста 34-річний прибиральник Європейської площі Олександр Брижан. До цього спостерігав за ним, поливаючи газон.
– Ви ще довго тут будете? Я куплю. Просто грошей із собою немає, – говорить чоловік.
Журналіст вирішив стояти на площі, поки повернеться перший покупець. Продовжував пропонувати перехожим «найкращий подарунок до Дня Незалежності».
– Як бачу його – в мене настрій псується, – сказала 32-річна Катерина Гавриленко, яка йшла за руку з донечкою. Журналіст запропонував придбати в подарунок свекрусі.
– У мене свекруха добра, – відповідає Катерина. – Це для злих такий подарунок.
Після наступного потенційного покупця журналіст зрозумів свій комерційний прорахунок.
– Аби хоч із календариком був, то я б взяв за рубля два, – сказав чоловік років 50. – А так із нього толку немає. Бандит – він всюди бандит. А ви мені ще його морду продаєте. Я б і даром не взяв. Тьфу!
Згодом підійшов Олександр Брижан, простягує в руці 4 купюри по одній гривні. Сказав, що йому, як першому клієнтові, віддам портрет, розміром А3, безкоштовно, якщо скаже, з якого року Віктор Янукович на посту президента.
– Із 2010-го! – без роздумів відповів Брижан. Віддав йому портрет. – Я його в себе в битовці повішаю. Аби ще Юля у вас була, Азаров і Ющенко. Зібрав би всіх докупи.
Чоловік поклав гроші назад до кишені, фото Януковича засунув у пакет.
– У мене точно такий є, тільки без рамки. У спальні повісила, як тільки він обійняв пост. Хороша людина, і як чоловік гарний, пенсію підняв, – розповіла 72-річна Анна Григорівна, поцікавиться ціною портрета в рамці і поспішила на тролейбус.
Після години невтішних торгів журналіст вирішив поміняти місце дислокації. Пішов на центральний ринок. Там виставив портрети на велосипеді, як на вітрині.
– І тут він! Я вже по телевізору вхляв його бачити. Який канал не переключиш, там і він. А ти ще й продаєш! Він мені треба? У мене 36 років водійського стажу і 900 гривень пенсії, – сказав 57-річний Сергій Калініченко, який навпроти мене продавав в ящиках помідори.
48-річна Тамара Галкіна, забачивши мою імпровізовану вітрину, почала хреститися.
– Як ви до такого додумались? Продавати. Хай би він мій портрет за такі гроші купив. Ідіот. Ні пенсії, ні порядку. Діти без роботи. Що він зробив хорошого? – хреститься ще раз. Далеко не відійшла. – Скільки тобі платять? Не соромно?.
Жінка була налаштована агресивно. Пояснив їй, що це журналістський експеримент.
Повз мене проходять два патрульні міліціонери – зовсім не звертають уваги.
О 16.00 перейшов на площу Соборну, до обласної ради. Портрети пропонував безкоштовно. Люди відмовлялись і від безкоштовних.
– Мені б на Вашому місці взагалі соромно було в руках таке тримати, – сказав хлопець років 22 у відповідь на пропозицію взяти знімок безкоштовно. – На вигляд освічений хлопець, а займаєтесь таким непотребом.
Зрештою на площі дівчина, років 24, така взяла портрет.
– За гроші не купила б, а так хай буде. Я хоч йому й не симпатизую, але поставлю в гостинній, у квартирі. Для солідності, – відповіла, відмовившись назватися.
Жінка років 50 зачувши, що портрети безкоштовні, підійшла і попросила собі.
Коментарі
Бабушки и дедушки не в доверчивости виноваты. А в том ,что внуков у них - меньше, чем их. Вот и выходит. что власть - ОНИ выбирают.
"Глас народа". Рівняйтеся!
Стрічка RSS коментарів цього запису