"...ще дихне огнем пекучим
всім ворогам Холодний Яр"
Якщо треба надурити якесь вредне ОБСЄ – покажіть їм вибори-2010 на вулицях Львова. Різноманіття партій та облич, гасел і обіцянок. Змагальність і великий вибір. Зразкова демократія в картинках. Правда партію Юльки підмінили місцевими "тушками", але то пусте: людям скажемо, що то бардак у самій партії "Батьківщина". А так – ну повна тобі демократія.
У столиці вибори майже непомітні. У киян забрали право обирати і бути обраними, прибрали мера-космонавта, ліквідували райради і поставили гауляйтера від регіоналів – довкола спокій і тиша. Ніхто не обурюється, а голодують, знову ж таки, незареєстровані кандидати від юлькіної "Батьківщини", що пробували висуватися в обласну та інші місцеві ради.
На виїзді Кличко висить, декілька "Батьківщин" і яценюкових "Фронтів", і ...тисячі синіх "нових країн від Партії регіонів". І безліч Прогнімаків. То такий донецький екс-чиновник з київської мерії, який свою партію Зелені вже декілька місяців розкручує. Місцеву владу повалили, закон про столицю переписали, довкола – "слава синій КПРС" і повний добробут та стабільність. Столиця ж...
У провінції усе значно драматичніше. Попри осінній дощ, на вихідних побував на козацьких землях Черкащини. Самі Черкаси нагадували провінційне місто радянської доби, яке готується зустріти генерального секретаря КПСС. Усі центральні вулиці у синьому, "новокраїнові" лайт-бокси, розтяжки про "стабільність з процвітанням". А колориту додавали нові борди: "Будуємо нову Черкащину".
Ями оновленої черкаської центральної вулиці ламали підвіску авто, поки я задивлявся на єдину альтернативу синьому морю – агітацію вільно-демократичного мера Одарича. Змахує на примітивний бартер.
А шлях пролягав далі - у серце Холодного Яру. Тут, у селі Мельники, відкрили пам'ятний знак осавулу 1-го куреня полку гайдамаків та офіцеру армії Української народної республіки Юрію Горлісу-Горському. Чотири роки Лєнін і Троцький скаженіли від безсилої люті. Холодноярівські партизани на більшовицький терор відповіли новою коліївщиною. Холодноярівська республіка була останньою територією УНР. Цікаво, чи вписується це в історично-туристичну концепцію "нової Черкащини", адже нащадків та родичів цих останніх козаків знищили по п'яте коліно ще в далекі двадцяті-тридцяті?
Місцевій владі не до історичного відродження – йде масове перефарбування районних чиновників. Нащадки козаків, сільські війти та просто депутати масово захопилися ідеологією регіоналізму. "...останнім часом членами Партії регіонів стали більше семисот чигиринців" – з комуністичним завзяттям трубить місцева газета "Чигиринські вісті" від 7 вересня. Ці місцеві "тушки", які владу колись отримали від різних партій з блоків "Наша Україна" чи БЮТ, нині знову кандидують, але вже з новими "правильними" партквитками у кишені.
Місцеві охоче розповідають легенди про голову райдержадміністрації з козацького Чигирина. Партія влади перекинула в липні туди харківського десантника Володимира Калашникова. Люди кажуть, той усе хоче на халяву: рибу з рибгоспу дайте, продукти дайте... Саме дайте, а не продайте! Що, не знаєте хто перед вами стоїть?!
Анекдотичні історії: "калашникова жона", перша леді на районі, у церкві свічки ставила. Взяла і ставить - а що кожна гривню коштує, то дивина для неї. Ви що, не знаєте чия я дружина?! А самому райдержкалашникову на забаву-гулянку запропонували троїстих музик. І "шо ето такоє" – здивувався райдержнамісник адміністрації "нової країни". Кажуть – місцевий "говор" не сильно "понімаєт". І багато ще історій оповідають у цьому краю з тисячолітнім дубом Максима Залізняка, з тисячолітньою історією і тисячолітніми звичаями. Як тут легенди від історії відрізнити?
На хуторі Буда росте той славний дуб, що є свідком подій нашої землі від Ярослава Мудрого і до Віктора Януковича. Місцеві облаштували територію, доріжки, колиби для відпочинку. Усе акуратно обгородили. Річка і ставочок, місток і качечки. З'явилися сувенірні крамнички і поряд велика садиба-ресторан у козацькому стилі із смачними варениками зі шкварками і козацькими настоянками. І грають там козацьких пісень троїсті музики. Правда батюшка місцевої церкви московського патріархату вимагає музикантів прибрати.
Є на краю хутора могила односельців. Написано: розстріляних німецько-фашистами. Місцеві різне гомонять. Кажуть, що то братська могила від рук героїв НКВД. Хто ж то тепер встановить? Тож батюшка вимагає "убрать кощунственну" козацьку музику, яка лунає за триста метрів від могили із зіркою на шпилі. Нащадки козаків лежать невинно убієнні у козацькій землі свого Холодного Яру. Козацькі пісні над козацькою землею чути. Яка вже їм різниця, чия куля життя обірвала: фашиста чи енкаведиста? От тільки чом їх пісні кощунством називають?
Штаб холодноярівських гайдамаків був на території Свято-Троїцького, а в народі - Мотриного монастиря. Сам легендарний Чорний Ворон тут не раз бував. Гайдамаки завжди знаходили тут допомогу і прихисток. Заснований він ще у 1037 році дружиною воєводи Мирослава із міста Сміла Мотрею. Батиєві орди палили монастир. Монахи-скитники у печерах жили, а монастир відбудовували. 1620-го Гетьман Петро Сагайдачний надав універсали гетьманські монастирю. Це був період розквіту монастиря.
Військові дії часто зачіпали монастир, то польські, то російські каральні загони у час Коліївщини нападали на нього, але він завжди відроджувався. Гайдамаків Залізняка благословляв ігумен монастиря Мельхиседек. А схимонах Ігнатій, що був настоятелем з 1717 по 1753, завжди підтримував зв'язки із Запорізькою Січчю.
Остаточно знищили монастир лише після того, як більшовицькими військами і ЧК за чотири роки боїв повалили Холодноярівську республіку. Загинув останній гайдамака у 1923 році, тоді у стінах монастиря зробили комуну "Завещание Ленина". Колгоспний ренесанс донищив усе, аж до наріжного каменя церкви з ХІ століття.
Тепер тут знову – монастир, а в Троїцький церкві, відновленій за малюнком Тараса Шевченка, править УПЦ МП. Тут можна купити багато російських релігійних книжок. Мотря, яка похована біля церкви, стала у них називатися Мотроною.
Цікаво, що у 1037 році, коли будували монастир, не було ні Москви, ні тим більше московського патріархату. Іпатіївський літопис Москву згадує вперше лише у 1147 році, а московський патріархат був визнаний православним світом лише в 1589 році. Тепер у козацькій церкві співають "многая лєта" Кірілу (Гундяєву).
Мало залишилося тих, хто чув розповіді про ті події від своїх родичів та учасників гайдамацького руху. Зачистили села і хутори Холодного Яру. Та не усіх. Є документи ЧК, є спогади гайдамаків. Місцеві ентузіасти якось легко і невимушено наводять паралелі між тими двадцятими роками Холодноярівської республіки і сьогоденням. Чому влада "нової Черкащини" так нагадує їм встановлення радянської влади у 1923 році – загадка для допитливих краєзнавців та дослідників історії.
Перечитайте спогади Горліса-Горського. Там є відповіді. У ті буремні дні на гіллі чигиринських дубів висіла табличка "Володіння Холодного Яру. Проїзд чекістам заборонений!". У дні нових калашникових висять сині полотна – "будуємо нову Черкащину". А у далекому яру, де б'ють святі джерела, ледь чутна "кощунственна" музика троїстих музик. Туристи приїхали...
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису