Що ця справа була надуманою, свідчить хоча б те, що досі її у судах так і не завершили, хоч сам обвинувачений їздить на кожне судове засідання. Але віз і нині там. Не накопали… Водночас, Владислав Пустовар готовий за умов закриття провадження знову служити державі, а також вирішив спробувати себе в політиці. Навіщо це екс-керівнику черкаського обласного управління Нацполіції? Який досвід він готовий втілювати, будучи депутатом? Про це наша розмова.
«Прокурори з боку обвинувачення на мою справу не ходять. Я вже звернувся до Європейського суду з прав людини»
фото з архіву
– То на якому етапі справа щодо дачі хабара заступнику голови Нацполіції? (Владислава Пустовара та заступника директора інституту післядипломної освіти Національної академії внутрішніх справ підозрюють у дачі хабара у розмірі 2 000 доларів і талонів на 400 літрів пального керівництву Національної поліції. Хабар було обіцяно за сприяння з боку останнього при проходженні атестації підлеглими – ред.)
– Все почалося в березні 2016 року. Розслідування закінчили 31 липня 2016 року. Обвинувальний акт спрямували до Печерського районного суду. Те обвинувачення, яке спочатку пред’являла прокуратура, не підтвердилося. Все, що вони намагалися довести потім, це стаття щодо зловживання впливом. (ККУ, стаття 369-2). Та спершу було відкрито кримінальне провадження за ч. 4 статті 369 Кримінального кодексу України, де йде мова щодо надання неправомірної вигоди службовій особі. Ми заявляли про незаконність цього всього ще при обранні міри запобіжного заходу. Тобто незаконно затримали, незаконно тримали під вартою. Врешті після внесення застави, через декілька діб я зміг поїхати додому, але мав ряд умов, які не міг порушувати. Це і неможливість відвідувати місце роботи, контактувати зі свідками тощо. Тепер ми маємо вже п’ятий рік, коли розгляд справи по суті так і не розпочався. Останні півтора роки прокурори як сторона обвинувачення на судові засідання не з’являються. У мене 12 прокурорів зі сторони обвинувачення. Жоден з них за півтора роки не прийшов в суд. Враховуючи ці обставити торік я звернувся з позовом до Європейського суду з прав людини на порушення права на судовий захист. Є повідомлення, що моя заява прийнята. Але на якій стадії вона незрозуміло, бо Україна займає лідируючі позиції по зверненням до Європейського суду з прав людини.
Матеріал з архіву: Із 15 судових засідань по Пустовару відбулося лише декілька
– Законодавчо це взагалі можливо?
– У нас кримінально-процесуальний кодекс передбачає таке поняття як розумні строки. Що це таке в часі – чіткого визначення немає. Якщо гіпотетично говорити про винуватість, то термін притягнення до відповідальності закінчився в березні 2019 року. І я досі обвинувачений, питання висить в повітрі. І якщо я за потреби беру довідку про несудимість, то на звороті там написано, коли відкрите кримінальне провадження, коли справа направлена до суду…
– Які незручності, пов’язані з цим?
– Я не можу працювати в державних органа. На підставі цього мене й скоротили з лав поліції. А якщо говорити про скорочення, то, у першу чергу, скорочують осіб, які мають низькі показники роботи, догани. У мене особова справа, можна сказати, була ідеальна. Одна лиш догана була в 1994 році. Водночас було більш ніж 50 заохочень, починаючи від різноманітних відзнак до державних нагород. Формально закон не забороняє працювати в держорганах, але якщо кримінальне провадження не закінчене, то я не можу повернутися на службу.
– Чи маєте бажання повернутися на посаду в поліцію?
– Дивіться, все моє життя пов’язане із правоохоронними органами. Я – чесний мєнт. Я люблю свою роботу і вмію її робити. Тому, якщо державі я буду потрібен, то я готовий.
– До речі, громадськість свого часу підтримала вас, коли ви були обвинувачені в даванні хабара. Як поставилися до цього?
– Мені звісно було це приємно, що люди стали на захист. Бо я розумію, що в будь-яких країнах, м’яко кажучи, недолюблюють поліцейських. Але все те добро, яке я робив, кому допомагав, то у скрутний для мене час це добро повернулося.
– Одна з версій звучала в ЗМІ, що деякі сили справою з хабарем намагалися вплинути на вас, щоб ви не займалися справою вбитого журналіста Сергієнка. Мовляв, занадто ви були принциповим в цій справі…
– Я відстежую справу Василя Сергієнка, підтримую дружні відносини з його друзями, які їздять на суди. Я знаю, що буквально місяць тому оголосили ще одну підозру основному обвинуваченому. Він єдиний на сьогодні лишився під вартою. Загалом, якщо говорити за принциповість у справі, то коли сталося вбивство у 2014 році, у його розкриття не вірив, мабуть, ніхто крім нас самих. Я тоді пообіцяв корсунчанам, що вбивці будуть затримані. Від громади вони визначили людину, яка контактувала з нами, знала наші дії по цій справі. І люди розуміли, дали нам час встановити і затримати злочинців. А це було нелегко, бо злочинці які вистежували, викрадали, вбивали Сергієнка не були мешканцями Черкащини. Були певні процесуальні перешкоди в їх затриманні. Ми передбачали, що злочинці зможуть на території інших областей якимсь чином відмазатись. Тому ми затримали їх саме на Черкащині, коли вони їхали вчиняти інші злочини. Зараз справа розглядається в Городищенському суді.
До речі, інша принципова справа – це вибори до обласної ради 2015 року, коли 40 тисяч голосів вкрали. Це один з небагатьох випадків в Україні, коли порушники виборчого законодавства отримали судовий вирок. Тоді люди збиралися біля приміщення ОДА, я говорив з людьми, що ніякий тиск на мене не діятиме і я доведу справу до кінця. І якщо дійсно мав місце злочин, то винні будуть покарані.
«Щоб вирішити питання престижності служби в поліції, треба говорити про зарплату і соціальні гарантії»
– Чим ви займаєтеся на сьогодні?
– Я адвокат, веду підприємницьку діяльність, надаю юридичні послуги у різних напрямках.
– Як зараз оцінюєте роботу поліції? Скільки кажуть у нас про «кримінальну столицю»…
– Подивіться на рівень злочинності, скільки автомобілів викрадають, а тільки за останні вихідні три вбивства? У чім річ? Черкаська поліція чи не на першому місці в державі по некомплекту. Поліцейські масово звільняються. Все рівно є певний обсяг роботи, який має виконувати та чи інша людина. Якщо кількість працівників менша, то на тих, що лишилися, лягає більше клопот. Це може дійти до критичної межі. У кожному райвідділі є люди, що чергують цілодобово. І ці люди, згідно закону, наступного дня мають відпочивати. Коли у районі бракує людей, то вони просто не мають часу на відпочинок. Що стосується розслідування кримінальних проваджень. Якщо в слідчого 100 проваджень чи 200, то як він може в них взагалі орієнтуватися? Це впливає на якість і швидкість розслідування. А це вже, звісно, викликає незадоволення потерпілих.
– Чим пояснити такий стан речей і як вирішити питання?
– У нас відсутня престижність в роботі поліції. Коли починалася реформа, було багато охочих вступити до її лав. Більшість йшли за покликанням серця. Вони стикнулися з реаліями, частина звільнилася. І зараз некомплект навіть в патрульній поліції. Треба зробити престижною цю службу. А це і зарплата, і соціальні гарантії. Ми спілкувалися з поліцейськими з Ізраїлю. У них безкоштовне або пільгове надання житла, безкоштовне медичне обслуговування, інші соціальні гарантії, як-от безкоштовне навчання для членів родини. Але якщо людину звільнили за якийсь протиправний поступок, крім кримінальної відповідальності, він ще зобов’язаний відшкодувати всі ці кошти, що на нього і на його радину витратила держава. І це є стримуючим фактором від бажання збагатитись на стороні.
– Чому не розслідуються справи про корупцію? Чому нема винних? Є заяви про затриманих, але немає покараних.
– Вся правоохоронна система зараз працює на «Фейсбук». Головне зробити гучне затримання, але часто робота робиться неякісно. І суспільство не отримує потім бажаних по цих справах вироків. І переводять це в розмову, що суд корумпований, або це прокурор не такий. Я зараз зіткнувся з цим як адвокат. Спершу роблять фото, що затриманий лежить в кайданках, а потім коли починається процес і сторона захисту ознайомлюється з матеріалами, там трішки не так, як написано у прес-релізах певного правоохоронного органу.
– До речі, у вас зараз робота дуже відрізняється від минулої?
– Я зараз надаю більше консультацій, юридичної допомоги. Тобто, робота впринципі нічим не відрізняється від роботи слідчого, оперативного працівника, просто тут за кожну справу гроші платять (сміється – ред.)
– Чи часто використовують правоохоронні органи в політичних цілях?
– Я відповім так, що часто політики використовують ту чи іншу справу для особистого піару, для нав’язання певної думки громадянам. Від цього тяжко відмежуватися, бо політика і суспільство дуже переплетені.
«Якщо через необґрунтовані звинувачення в мій бік не можу працювати в державних органах, то чому б не принести користь місту працюючи як депутат?»
– Зараз ви все таки вирішили піти в політику. Чому?
– Мені набридло за всім цим спостерігати. Вважаю, що маю певний досвід, рівень знань. І якщо не можу бути корисним своїй державі і працювати в державних органах через обставини, про які ми говорили на початку інтерв’ю, то чому б не спрямувати свою енергію, не спрямувати знання на користь міста? Тож вирішив балотуватися в міську раду.
– Чому йдете у владу саме від Всеукраїнського об’єднання «ЧЕРКАЩАНИ»?
– Мені імпонують деякі члени партії, знаю їх дуже давно, знаю їх ставлення до інших людей. Всі вони – фахівці своєї справи, не балаболи. Їх принцип – сказав, зробив. Мені це імпонує. Пригадаю, коли у нас почалася епідемія коронавірусу, то деякі з цих людей були ініціаторами створення благодійного фонду, віддали великі кошти і ми тоді зібрали близько 5 мільйонів гривень. Це були особисті кошти, виділені на те, щоб погасити полум’я, поки держава була не готова. А нам треба була забезпечити насамперед лікарів. Складна процедура державних закупівель призводила до того, що ми втрачали час. Окрім того, є певний перелік медичного обладнання, який було неможливо купити за державні кошти. Тому фонд тоді дуже допоміг. А тоді, на початку карантину, повірте, в суспільстві був страх. Ніхто не знав наслідків…
– Відчуття були як у 2014 році.
– Так, на грані панічних настроїв. Тому вклад соціально відповідального бізнесу, підприємців і простих громадян був дуже важливий. Закупили і захисні костюми, і маски, і інше медичне обладнання. У зв’язку з цим, Черкаси тоді не втрапили до червоної зони. До слова, коли підприємці об’єднувалися, я, можна сказати, випадково опинився на зібранні. Мене обрали головою благодійного фонду і ми допомогли зупинити наступ епідемії. Тож тут треба дякувати всім людям, хто доклав зусиль. Водночас, ми зараз призупинили діяльність фонду до закінчення виборів, щоб не використовувати його з метою агітації, бо у його створенні та роботі приймали участь люди, які мають різні політичні погляди є конкурентами на виборах. Це загальна колективна робота.
– Якщо говорити про партійні справи, то знаю, що у вас зараз триває праймеріз, щоб визначити достойного на посаду міського голови?
– Мені подобається партія «ЧЕРКАЩАНИ», зокрема, тим, що там немає культу особистості, єдиного центру прийняття рішень. Тут центр прийняття рішень колегіальний. Вважаю, партія більше господарників, чим політиків. І це добре. Бо на мою думку, на місцевих виборах ідеологій бути не повинно. Місцеві вибори – це вибори господарників. Обираючи в міськраду людей, треба думати, щоб були гарні садочки, школи, лікарні, щоб вивозилося сміття, були зелені вулиці. А політика вже починається від обласної ради. У міську ж раду треба обирати представників всіх сфер – лікарів, бізнесменів, освітян. Має бути представник кожної з груп населення. Тоді вони будуть захищати своїх.
До слова, про швидкість прийняття рішень у партії. 31 серпня ввечері сиджу на роботі і отримую дзвінок з незнайомого номеру. Мене знає багато людей, я не ховаюся, тож беру телефон, навіть коли дзвонять з номерів, що не записані в мене в телефоні. Звернулися представники батьківського комітету Черкаського політехнічного технікуму. У їх дітей виникла проблема. Вже завтра перший навчальний день, а згідно нових норм карантину, у класі має бути один учень за партою. Тобто частина дітей в клас не вміщується і їм доведеться працювати з дому. Але техніки для трансляції занять онлайн в технікумі бракує. «ЧЕРКАЩАНИ» одразу відгукнулись і вже ранком наступного дня ми привезли ноутбуки, які повністю готові для транслювання занять. А найцікавіше, що група, яка просила ноутбуки, якраз вивчає програмне забезпечення і в кожного вдома є техніка. Просто у викладачів немає можливостей забезпечити транслювання. Тому ми і долучилися.
І тут я б звернув увагу на загальні моменти карантину. Це ж і в інших навчальних закладах не всі діти можуть бути в одному приміщенні через кількісне обмеження. Може тему треба піднімати на загальноміському рівні? Може треба реалізовувати якісь програми? Адже нам треба буде забезпечувати процес навчання. Якщо все таки втрапимо в червону зону, закриють класи, то як тоді проводитимемо навчання? Знову вчителі з дому будуть розказувати?
До речі саме наша команда ЧЕ стала ініціаторами реалізації в місті стандартів інфекційної безпеки «Безпечна школа» та «Безпечний садочок». Це стандарти захисту в контексті другої хвилі коронавірусу. Мені дуже імпонують такі предметні проекти, які мають практичну реалізацію. Сподіваюсь наша ініціатива буде підтримана міською владою і протоколи безпеки будуть реалізовані.
«До програми «Безпечне місто» треба підходити комплексно»
– Чим би насамперед зайнялися, будучи депутатом?
– Мені ближча програма «Безпечне місто». Минулого тижня мали шість ножових поранень в Черкасах, три трупи. Всі бачили шокуюче відео з побиттям молодого хлопця біля Хрещатик-Сіті. Кримінал в розгулі. Я казав і кажу, що програма «Безпечне місто» - це не тільки техніка і софт, це люди і знання. Вона буде корисною, коли буде діяти в комплексі. Ще коли я керував черкаською поліцією, ми розробили свою прогресивну систему, яка складалася з об’єднання сигналів всіх відеокамер, які знаходяться в місті. Це і торгівельно-розважальні центри, банки, магазини, ресторани, кав’ярні, камери на приватних будинках. Тобто всі зовнішні відеокамери. У нас була ідея об’єднати всі сигнали в єдину систему тоді УМВС, потім ГУНП, щоб можна було спостерігати онлайн, записувати і зберігати протягом 60 днів. Це б знизило криміногенну ситуацію, дозволило затримувати злочинців. Я дав вказівку дільничним, щоб кожен з них на території обслуговування зібрав інформацію, які на території є камери, марка, модель, згода власника на транслювання сигналу. Тоді була зібрана інформація, був розроблений проект по встановленні камер в людних місцях. Ми провели аналіз вчинення злочинів і визначили, де найбільш проблемні місця. Крім цього, за нашим поданням міською радою були закуплені відеокамери для встановлення в громадських місцях. Але мене усунули з посади, і план не був впроваджений, а закуплені камери декілька років пролежали на складі, бо ніхто не знав, що з ними робити і хто повинен їх встановлювати і обслуговувати. Вважаю, доречно було б створити комунальне підприємство, а ще краще передати їх на баланс якомусь з вже існуючих чи укласти угоду з комерційною структурою. В поліції немає грошей, людей, щоб обслуговувати камери. Поліція має отримувати лише сигнал. Окрім того, розроблявся проект так званих “острівків безпеки”, щоб на дитячих та спортивних майданчиках, в школах, дитячих садочках, інших місцях відпочинку дітей стояли камери і батькам можна було дати доступ до сигналів цих камер. Батьки б могли бачити онлайн, чим займаються діти. Це знизило б ризик правопорушеннь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Безпечне місто»: як це працює в Києві?
Ми, до речі, багато говорили про систему «Безпечне місто» з моїм однопартійцем Віталієм Лаутом. Він як айтішник має комплексні рішення, які також потрібно інтегрувати. Ви ж розумієте, що Безпечне місто – це не тільки залізо, це ще й софт, а головне чіткий алгоритм реагування.
– Зараз програма «Безпечна Черкащина» досі пробуксовує… Кошти нещодавно депутати міста Черкаси виділили, але в комплексі реалізація програми не завершена.
– Бо ніхто активно не лобіює цю програму. Чіткий план дій може і є, але мені про нього невідомо. Ще з 2015 року планували встановити камери на всіх в’їздах в область. І мова йшла не лише про дороги державного значення, ми проводили роботу з усіма районами. Села мали камери поставити при в’їзді, і це, окрім всього, допомогло б контролювати роботу громадського транспорту та комунальних служб. Ми просили лише код доступу. Все було розплановано. Але область досі не покрита камерами. Водночас в Черкасах є спеціалісти, які можуть надати програмне забезпечення, що могло б допомогти розпізнавати номери машин і навіть обличчя. Головне розробити стратегічний план, за яким рухатися.
– Цікаво, як ви обрали собі професію?
– Сам я Черкащанин, тут народився і виріс. А обрав фах після служби в Збройних силах України. До речі, я служив у ВМС в першому екіпажі першого українського корабля, який першим підняв український прапор і зайшов у Севастополь, який на той час росіяни вважали своїм. Там командування здійснював Чорноморський флот РФ. Це був 1992 рік. Нам довго не давали місце стоянки. Намагались не допустити, щоб Українські кораблі базувались в Севастополі. Ціла епопея була. Після демобілізації я вступив на факультет економіки і управління Черкаського державного технологічного інституту. Потім відбувався набір в новостворене Управління по боротьбі з організованою злочинністю і брали молодих хлопців без досвіду роботи в правоохоронних органах. Частину УБОЗу взяли кращих з міліції, а частину взяли, так би мовити, з вулиці. Я прийшов помічником оперуповноваженого в відділ тактичної розвідки і оперативних розробок, мені присвоїли звання сержанта. В Черкаському УБОЗі я прослужив 20 років дійшовши по кар’єрних сходинках до начальника. Окрім УБОЗу ніде не працював. І там я набув цінний життєвий досвід, навчився мислити не просто на декілька кроків наперед, але й на десятки можливих варіантів розвитку подій. До речі, знаю історію всіх Черкаських угрупувань. Між іншим, в роботі спілкувався з багатьма особами, добре знав і, на жаль, нині покійного Вадима Комарова. Він інколи брав інтерв’ю, звертався як журналіст і я завжди готовий був прокоментувати ту чи іншу справу.
– Давайте на завершення ви скажете, яке маєте хобі? При такому стресі в роботі треба якось відпочивати.
– Хобі для мене це рибалка. На днях друзі сміялися. От гляньте, я виставив в інтернет фото з окунем і воно набрало більше тисячі ста лайків. Просто екземпляр трофейний попався. Знайомі казали, що враховуючи скільки фото за декілька годин набрало лайків, треба вже точно йти в політику. А загалом я люблю рибалку саме на хижаків, вона активна і більш динамічна. Бо є рибаловля, коли закинув вудочку і сидиш чекаєш, а тут, ловлячи рибу-хижака, треба весь час бути активним, рухатися.
Коментарі
Виходь вжн зi схрону ....
Згідно з чинним законодавством України адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту (повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку), володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років (стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.), склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю
– Я адвокат, веду підприємницьку діяльність, надаю юридичні послуги у різних напрямках.
Після демобілізації я вступив на факультет економіки і управління Черкаського державного технологічного інституту.
напустоварил????.
Домик, вернее "собача хатынка" что за спиной на берегу Днепра?
Стрічка RSS коментарів цього запису