Новина про вступ групи депутатів Черкаської міськради до лав Партії регіонів стимулює до сумних роздумів. А реакція місцевих медіа, коментарі під статтями та постами у соцмережах провокують до заперечення. Мені здається, що суспільство як зачароване не бачить очевидних вад порочної системи, від якої вперто прагне отримати якісний продукт. І тут в принципі не важливі назви політсил, прізвища перебіжчиків, їхні декларовані мотиваційні чинники. Все відбувається за внутрішньою логікою експериментального лабіринту для піддослідних білих мишок, які шукають їжу.
Вже близько 25 років триває процес розбудови багатопартійної системи в Україні. Його стартом стало виникнення альтернативних КПРС «Народного руху» та УРП. Але всі ці роки майже кожна спроба утворення політичної партії пародійно наслідує формі та стилю КПРС/ВЛКСМ пізнього періоду радянської історії. Партії в Україні в основній масі фіктивні, авторитарні, корумповані, організаційно безсилі. Вони за своєю формою та суттю приречені на розколи, конфлікти, зради, культ вождя. І цій машині по продукуванню потворного ми законодавчо довірили монопольне формування вищого законодавчого органу і частково – органів місцевого самоврядування.
Скажіть, навіщо партійним організаціям дублювати вертикальну ієрархію органів державної влади з урахуванням адміністративно-територіального поділу? Чому в кожному районі, місті, області має бути свій маленький партійний фюрер? Чому кандидатів в списки раз за разом вносять в ході корупційних інтриг на коліні, під спідницею, в кабінеті київського куратора? Де цивілізовані праймеріз?!
І нарешті, коли для київських партайгеноссе вирішальним фактором при визначенні регіонального керівника (сама постановка питання ідіотська) перестане бути «фінансова спроможність самостійно утримувати організацію»?
Якщо хоча б поверхнево проаналізувати історії створення партій, організаційні структури, внутрішні та зовнішні нормативні документи, практику прийняття кадрових та організаційних рішень, принципи та джерела фінансування, то випадки «тушкувань», зрад, конфліктів в партійних осередках перестануть виглядати як прикрі винятки, а почнуть бути схожими на те, чим вони насправді є – на закономірний результат.
Юрій Сас, заступник голови Черкаської обласної організації КВУ
Коментарі
Інтернет як втілення анонімності!!!
Ну і нехай
КВУ керує Михлик Максим. А до початку цього року його заступником був Сергій Пасічник.
Невже, падлюка, вступив у ФЗ, а потім вийшов? чи балотувався, а потім відтушкувався? невже бив себе у груди і казав, що працює не за з/п, а за ідею?
Діду, не переживайте, голубі знають, що роблять. Поки лохторат голосує за гречку, головним завданням влади є позбавлення опонентів всіх джерел гречки.
А де ж були, Юра, твої праймеріз, коли в доісторичному ФЗ ти керував штабом на президентських виборах Арсенія? Чи не в київських кураторів ти "вирішував" собі посаду керівника штабу і чи не піднімав гордо прапор партійців, які, не маючи жодних ідеологічних переконань, так само вирішували свої питання в Києві через "фінансову спроможність"? Про інших можно довго розмірковувати, але починати треба з себе...
Стрічка RSS коментарів цього запису