Сас: Чому є неправильною позиція «беріть усе, а голосуйте серцем»

Моїй бабусі 92. Нещодавно до неї завітала привітна жінка, колишній соціальний працівник. Запропонувала до Дня Перемоги матеріальну допомогу від одного з майбутніх кандидатів на тамтешньому окрузі – 100 гривень. Ніяких зобов’язань. Але не виключаю, що бабуся тепер проголосує саме за цього покидька. І поясню чому.

Право обирати владу - величезне досягнення громадян. Першими реальними виборами стали вибори депутатів З'їзду народних депутатів СРСР (1989) та вибори Верховної ради УРСР (1990). Далі були вибори доби Незалежності. З новою українською державністю росла і міцніла українська політична корупція. Технології роботи з виборцями «розвивались» в бік примітивізації. Розрахунок завжди робився на відсутність у більшості громадян усвідомленої потреби в політичних правах. Загальне право голосу не було виборено народом України. Воно ніби впало з неба. Пропозиції конвертувати його в невеликий матеріальний еквівалент не зустрічають обурення і навіть засудження. Кримінальна ментальність окремих верств наших виборців навіть вимагає «ділитися, якщо накрав». Натомість дуже часто відсутні логічні зв'язки в оцінці фактів.

Ланцюг вибудовується досить очевидно: продаж голосу → безпринципний депутат, який розраховує швидко повернути вкладене в підкуп → новий виток корупції у владі → втрати державного бюджету → недоотримання певних благ у вигляді гідної оплати праці, соціальних виплат, нерозвиненість і занепад інфраструктури, системи освіти, системи охорони здоров’я → корупція в правоохоронних органах → зниження рівня безпеки громадянина, якості його життя → деградація і розпад держави.

Внутрішнім виправданням є міркування на кшталт «всі так роблять», «моя хата скраю», «не я - так інші», «візьму хоч щось, все одно зроблять все як захочуть».

З таким явищем як підкуп слід боротися шляхом просвіти виборців, вихованням громадян. А опозиція іде шляхом цинічних потурань: беріть, а там подивимось. Вони не розуміють однієї очевидної речі. Для розчарованого, соціально пасивного, пострадянського українського виборця 20 прізвищ кандидатів в бюлетені є прізвищами 20-ти «чужих». Вони всі сприймаються як потенційні представники іманентного «ВОНИ». Натомість «МИ» маємо обирати з поміж «ВОНИ». Іноді трапляються персональні прориви загальнонаціонального масштабу і виникають абсолютно міфологізовані «СВОЇ» політичні діячі: Ющенко, Тимошенко, Янукович. Втім, розчарування швидко переводить їх знову в розряд «ВОНИ». Так от, головним завданням кандидата є подолання бар'єру цього несприйняття. З "чужих" стати трішечки більш «своїм» ніж опоненти. А підкуп, на жаль, лежить на поверхні як засіб встановлення персонального контакту з такого роду виборцем. Виборці усвідомлюють порочність такого контакту, але це лише додає атмосфери інтимності та утаємниченості таким відносинам, створює у виборця хибне відчуття цінності своєї позиції. До мене прийшли ДОМОВЛЯТИСЯ про мою підтримку. При чому не на дурняк.

Зацикленість на матеріальній стороні та захисні реакції у вигляді цинізму й напускного прагматизму довершують справу. Виборець є ошуканим. Тільки він так не вважає. Він якраз гордий тим, що не продешевив. Так свідчать висновки досліджень електоральної поведінки, результати спілкування з людьми під час фокус-груп. А замовники досліджень напередодні виборів особливо цікавляться питанням перспективності підкупу.

Що має бути зроблено протягом цієї кампанії, щоб відвернути появу двох з лишнім сотень «черновецьких» під куполом будівлі на Грушевського? Треба проводити інформаційну кампанію серед виборців. Вона має буди дворівнева. З одного боку необхідно пояснювати негативні наслідки політичної корупції як на гротескно простих прикладах (взяла 200 гривень, втратила 1000 гривень з пенсії на дорогі ліки протягом року), так і на описі принципів існування корупційного режиму, демонстрації його паразитичної сутності. З іншого боку, слід розуміти, що подолати набутий комплекс хибних уявлень одразу не вдасться. Тому має бути інформаційна кампанія, покликана на зменшення шкоди від корумпування виборців. Простіше - на зниження ефективності підкупу. Тут треба буде вдаватися до розвінчання брехні, яку використовуватимуть творці схем підкупу. Наголошувати на повній таємниці голосування на виборчих дільницях. Ніякі прийоми, включно з фотографуванням заповненого бюлетеня на мобільний телефон, підміною чистого бюлетеня на заповнений, не можуть дати результат, якщо виборець поставив собі за мету пошити в дурні тих, хто намагається купити його волевиявлення. Тому поруч з пропагандою принципу «з козлами не граю» має лунати все ж таки і «голосуй, як хочеш, хоч і взяв гроші».

Ну і на останок декілька фактів:

підкуп як правило є дешевшим за масштабну агітацію з використанням ЗМІ

правоохоронні органи не викриватимуть такі схеми без політичного замовлення

підкуп є безсилим, коли присутній рейтинговий і справді популярний кандидат

творці схем підкупу бояться розголосу. Викриття і оприлюднення механізмів та прізвищ є найкращою зброєю проти підкупу

підкуп виборців є кримінальним злочином

Цінувати право обирати будуть тоді, коли буде перспектива позбавлення його як покарання за певні правопорушення. Непогано було б позбавляти права голосу тих виборців, які ним не користуються в належний спосіб. Наприклад, продають.

Юрій Сас, експерт Дослідницько-аналітичного центру «Енігма»

* передрук, «Газета по-українськи»