Сас: Наша хвороба – це тушкізм

Ефект і резонанс від діяльності Руху «Чесно» перевищив найсміливіші очікування, бо привернув увагу всього українського політикуму. Деякі намагалися робити вигляд, що цього не існує, але питання, які поставлені, вимагатимуть відповіді від усіх…

Навіть депутати, які є відомими громадськими діячами, і чий спосіб життя не викликає питань, коли варяться в цій системі, починають вважати, що не піти на засідання Верховної Ради, а піти на якусь міжнародну зустріч – це не страшно. В той час, коли ти працюєш у Верховній Раді і отримуєш зарплату за рахунок того, що десятки пенсіонерів недоотримують пенсії…

Нарешті, в цій країні хтось порушив питання про те, що це ненормально, коли 382 депутати в країні не можуть подати декларації, половина не відвідує засідання парламенту. Постало питання, що нічого ніколи не забувається. Що ті порушення прав людини, які були в 2002 чи 2001 роках, ще на тих виборах, вони зафіксовані…

У першу чергу наша хвороба – це тушкізм. Це зрада інтересів своїх виборців. Мені здається, що це найбільший, найсерйозніший критерій, на який треба зважати. І та реакція, з якою окремі депутати нервово поставилися до результатів моніторингу, навіть перейшли до особистих образ окремих експертів, говорить про те, що нам в країні ще рости і рости, еволюціонувати і еволюціонувати. Разом з тим, приємно, що депутати від опозиції, від «Удару» взяли участь у дискусії, наводили аргументи, в окремих моментах навіть виправдовувалися. Коли депутат знаходить аргументи на свій захист перед громадськістю – це майже ідеальна картина нормального демократичного суспільства.

Щодо нинішньої перевірки відповідності критеріям кандидатів, то ми намагатимемося їх відфільтрувати. Я не можу сказати, що ми не допустимо нечесних політиків. Ми їх допустимо, ми не зможемо поставити перепони і ЦВК не зніме їх з реєстрації тільки через те, що вони не відповідають критеріям. Але треба переставати себе дурити. Треба називати речі своїми іменами. Називати казнокрада казнокрадом, тушку – тушкою, зрадника – зрадником, кнопкодава – кнопкодавом.  Виборець має вирішувати.

З першого разу це не вийде. Бо все одно люди зазомбовані продуктовими наборами, підуть і будуть голосувати. Але одного разу піднявши цю тему, її не можна припиняти і залишати. Тому ми будемо планомірно, активно, наполегливо проводити просвіту виборців, і завдяки цьому  досягнемо успіху. Принаймні деякі речі стануть непристойними в цьому суспільстві, і, можливо, партії будуть замислюватися над тим, кого і як просувати.

Юрій Сас, експерт Дослідницько-аналітичного центру «Енігма»

* з виступу на прес-конференції Руху «Чесно» 3 серпня