Мирза: Дружба на прощання

Я подружився з Михайлом Поплавським тоді, коли він оголосив про завершення своєї творчої діяльності та про прощальний концерт у Києві.

Якось катаюся по місту, і тут дружина телефонує і каже, що сьогодні останній виступ Поплавського. Я так перелякався. Думаю: «Точно! Він же оголошував!» Білетів немає. Де проходить концерт, не знаю. Телефоную дружині, кажу: «Швидко збирай мені костюм, туфлі і прилад для гоління поклади, я там в туалеті поголюся». Сідаю в машину, лечу на Київ.

І тут мені телефонує товариш. З Америки передали ковзани, але вони були на мене великі. Він домовився, щоб їх поміняли. Ну, і він мені каже телефоном: «Ти як будеш в Києві, заїдь за такою-то адресою, ковзани вже на тебе чекають». Я кажу: «Добре».

Мені треба було їхати по набережній. Я потрапляю в пробку. Вже хотів кинутися під машину, але не було сенсу, бо всі стояли. Хотів утопитися, але не міг двері відкрити, бо з усіх сторін авто притиснули! Я телефоную до друга, кажу: «Артуре, я займаюся мотокросом, навіщо мені твої ковзани?!» Словом, посварився з ним.

Вириваюся я з цієї пробки, їду в «Україну», а люди вже звідти виходять. Думаю: «Побіжу хоч, запитаю у Михайла Михайловича, чи правда, що він сцену покидає». Виходять люди, я в них питаю: «Ну, як вам Михайло Михайлович?» А вони мені: «Ну, просто бомба!». Я тоді вриваюся у зал і питаю в дівчат, які квитки продають: «Ну невже це правда, що це вже останній концерт?» А вони кажуть: «Та ні, ви що смієтеся? Він завтра в Одесу їде…» А я їм пояснюю, що Поплавський казав, що це його останній концерт. А вони мені: «А до чого тут Поплавський? Тут Жванецький виступав!..» Оце така історія.

Потім ми з товаришем Володимиром Колодочкою зателефонували до Михайла Михайловича, пояснили ситуацію, і він мені в Черкаси прислав запрошення на свій прощальний концерт. Я, щоб реабілітуватися, віддав квитки Артуру, з яким історія про ковзани була. Він тоді з дружиною поїхав.

Ось так у нас з Михайлом Поплавським склалися дружні стосунки. Він мені свої диски присилає, відеоматеріали. Я – його дуже великий прихильник. Бував на концертах і Лепса, і Кіркорова, і Пугачової, і дуже багатьох. Але на їхній концертах я так: поаплодував і сиджу собі спокійно. А коли я був на концерті Поплавського, то 40 хвилин стоячи аплодував, а після концерту ще й поліз на сцену за автографом.

Микола Мирза, депутат Черкаської міської ради

* ексклюзивний коментар «Прочерку»