Фото з ФБ
У маршовій пісні «Eesti SS pataljon (laul)» є рядок: «…ning Neveli sood ja Tšerkassid, ei iial neid unusta saa» — «…і невельські болота, і Черкаси/Черкащину не забудемо ніколи».
Для естонців це не “листівка з карти”, а коротка формула пам’яті про дві травматичні ділянки фронту: Невель і “Cherkassy”.
Важлива деталь: автор слів Гіллар Ерма (у післявоєнних поясненнях) прямо казав, що свідомо “вплів” у текст топоніми Nevel і Tšerkassid, аби пісня стосувалася ширшого кола естонських фронтовиків і щоб у ній лишився слід тих місць, де вони воювали. Тобто “Черкаси” тут — радше символ театру боїв на Черкащині, ніж згадка про місто як пункт стоянки.
Він пізніше пояснив журналістам історію пісні: «Нас захопив німецький військовий марш, текст якого був відразливим нацистсько-шовіністичним, але нам подобався ритм і бадьорий, похмурий марш. Не пам'ятаю, хто запропонував, хлопці, написати для нього естонський текст. Оскільки колись виникло питання, що я «застряг» на літературі в школі та маю хист до сленгу, цей обов'язок випав на мене. Оскільки більшість із нас були в початковому складі батальйону «Нарва», було вирішено створити пісню про «Нарву» та дивізію «Вікінг»…
Мій друг Ейнборн був моїм єдиним консультантом і критиком. Він охоче погодився, що тепер, коли я за кордоном, я хочу виконати цю пісню для всієї Естонської дивізії, а не лише для хлопців з «Нарви».
Ось чому я включив до тексту «і Невельські болота, і Черкаси», бо хлопці бригади воювали під Невелем.» Історичний контекст цього слова майже напевно веде до Корсунь-Шевченківської операції (Battle of Korsun–Cherkassy) — 24 січня – 16 лютого 1944 року на території сучасної Черкаської області.
У “котлі” діяли частини групи Штеммермана, серед яких згадується й естонський батальйон “Narwa”, приданий до дивізії SS “Wiking”. Для солдатів це був досвід зими, браку харчів і боєприпасів, прориву крізь вогонь і хаос — те, що й породжує фронтові пісні з їхнім «чортовим сміхом» та відчуттям, що «дороги назад немає».
Про “Нарву” як фронтовий підрозділ 1943–1944 років естонські публікації наголошують на безперервних перекиданнях, втратності кампаній і на тому, як пам’ять про конкретні місця (включно з “Tšerkassõ”) закріплювалася в оповіданнях і піснях ветеранів.
Ця пісня не знімає моральної складності історії формування підрозділу, але дозволяє почути людський регістр війни: солдат пам’ятає не геополітику — він пам’ятає болото, сніг, котел і назву місця, яку вимовляє так, як уміє: Tšerkassid.
Володимир Цибулько, політолог
реклама
