Щодня читаю пресу, дивлюся телевізор, слухаю радіо, проходжу повз партійні палатки, із яких лунає бруд, звинувачення, заклики зняти, покарати, ув’язнити, відібрати і поділити та багато інших варіантів на тему – « опоненти – це…». Більшість статей в місцевих інтернет – ресурсах майорять заголовками і «смачною» інформацією для «вічно голодних» пересічних громадян на кшталт,… приїхав пан із самого Києва і милість творив – комп’ютер подарував, в театр білети запропонував, відремонтував, зненацька побудував, проклав, запустив, відпустив, вилікував, грошей дав, пожалів, захистив і комусь кулачок показав, а ще… ну, дуже багато виступав, закликав і обіцяв та постійно фотографувався на фоні своїх «добрих справ». І, люди в ноги падають «батьку рідному» і ще довго дякують за турботи та подарунки, обіцяючи до виборів його прізвище не забути. «Треба якось виживати!» - говорять в народі. Включаю телевізор і вкотре чую, як Інший вельмишановний намагається довести, що «уже почув кожного, і тому завтра жити буде значно краще…». (Кого почув і кому краще?). А одна славнозвісна Пані економіку нову «будує». ( Із ким, де, коли? Але, щось «будує») і багато іншого та «локшино подібного».
Червоною смужкою вимальовується думка – БУЛО!!! Зовсім недавно: вчора чи позавчора, або тиждень назад! Можливо у мене дежа вю?!!! Так, але я впевнений, що не тільки у мене - це наше із вами загально визнане дежа вю! Якесь періодичне загострення хронічної суспільної хвороби - одні вдають, що піклуються, а другі роблять вигляд що відповідають щирою вдячністю.
«Підсапувати» електорат – робота занадто клопітка, фінансово витратна, вимагає часу і сил для «польових» робіт, але якщо врожай - то його вистачає, як правило, на багато років чи навіть десятків літ.
Чомусь коли говорять про вибори, то одразу на думку приходять слова Вовка ( із мультику « Жил был пес.») : « Шо, опять?!!!» і одразу з’являється сум і псується настрій.
Заспокоює лише те, що Слава Богу, поки що на площах міста бачимо не весь асортимент політичної атрибутики( не час), а лише малинові, червоні, блакитні, на територію яких іноді проникають інтервенти ( невеличкі біленькі плямки) - це «сердешні»… Газети, флаєра, листівки на «туалетному» папері з якимись псевдореволюційними закликами… Шаріков ( головний герой худ. Фільму « Собачье серце»)зі своїм невмирущим гаслом: «Взять все и поделить!» набув би тут одразу надзвичайної популярності! Добре, що його інша, не менш відома фраза: « Мы их душили, душили,…» поки що не озвучується як суспільна тенденція, але вже в повітрі конкретно відчувається її присутність.
Сьогодні почув мудру життєву притчу, яка розповідає про те, як молодий хлопець вирішив змінити Світ! Але Світ, не зважаючи на його старання не змінився. Тоді він вирішив змінити свою країну. Але країна попри всі його зусилля також не змінилася. Уже в похилому віці чоловік вирішив змінити хоча б свою власну сім’ю. «Життя – це зміни!» - думав він, але сім’я не відповіла йому взаємністю – вона звикла бути такою, як жила багато років… І лише в останні дні свого життя стара і немічна людина глибоко усвідомила ту Істину, яку намагалася зрозуміти весь час: « А, можливо, треба було змінитися самому???...»
Почни з себе! Я це вже зробив!
Віктор Чубенко, житель Черкас / позиція на особистій сторінці у мережі Фейсбук
Коментарі
Всетаки КПССэсовская идеология прочно засела в мозгах даже тех, кто считает себя националистом и суперпатриотом Украины. Не умаляя заслуг и статуса афганцев скажите к какой категории их отнести (или дайте разъяснение по термину "защитник отечества").
Военнослужащие-да, интернационалит сы-да, колонисты-да....защитники Отечества-? Да это была война, но та война не угрожала Советсткому Союзу ни Укаинской ССР. Или афганцы сжигали наши дома, города, какая была угроза Отечеству... Где, на каком рейхстаге установлен флаг Победы той войны? Или война проиграна?
Вы просто не владеете информацией, как этот автор упорно и верно служит Одарычу. Еще бы, с его темным прошлым, да так взлететь при нынешнем мэре???? Тут уж впору не только служить... А написать можно что угодно, бумага все стерпит. Заказуха!
Стрічка RSS коментарів цього запису