Жуковська: Бідність у спадок

Останніми днями постійно отримую дзвінки, листи, смс від друзів та просто знайомих з одним питанням – як нам погасити кредит.

Кожен із моїх друзів та знайомих живе з таким кредитом по 7-8 років. Оплата кредиту стала обов’язковою частиною планування їхнього життя. І гріє таких людей лише думка про власне житло.

Перший шторм для них був у 2009 в часи світової фінансової кризи. Девальвація гривні на 65% (з 5.3 до 7.9 за долар США) здавалась нестерпною для продовження обслуговування кредиту. Але звичка українців долати власні труднощі самостійно, мовчки зціпивши зуби, допомогла. Кожен для себе обрав свій шлях – пошук додаткової роботи, відмовою т. зв. «необов’язкових» витрат на відпочинок, додаткові поїздки, навчання...

Сьогоднішня девальвація національної валюти поставила цих людей на рівень персонального банкрутства.

І мені боляче і шкода, що я, професійний банкір, не можу дати їм жодної поради, щоб захистити від загрози бідності. Ця загроза бідності може дістатися у спадок також і їхнім дітям. Саме за рахунок оздоровлення, навчання дітей родина буде оплачувати непрофесійність, байдужість як попереднього, так і теперішнього уряду.

Сьогодні в країні справді є велика кількість важливих і навіть критичних для існування завдань. Але принциповим питанням для держави є призначення на посади людей, які здатні знаходити рішення на виклики часу, які здатні не списувати всі проблеми на попередників та замовчувати їх. Такі чиновники мають розуміти, що повага та довіра до держави будується також на увазі до маленьких, насущних проблем кожної людини. Інакше в чому суть змін, на які ми всі очікуємо?

Валентина Жуковська, почесний президент ПАТ «Азот»

* пост на особистій сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»