Сьогодні пропустив Службу Божу через поважну причину - мав честь в аеропорту Бориспіль зустріти і віддати останню шану "Цвяху" (Леонід Ткачук). Він був одним з українських добровольців, що загинув захищаючи територіальну цілісність Грузії в 1993 році. Йому було 19 років...
Багато українців, відвідавши Грузію, повертаються вражені від надзвичайно теплого і приязного ставлення грузинського народу до нас. Часто не розуміючи причину.
Ось вона. Причина в тому, коли більшість світу залишили Грузію наодинці з ворогом, на допомогу прийшли українці. Навіть не українська держава, а українці.
Про цю війну покійний Георгій Гонгадзе зняв чудовий фільм "Тіні війни", але для багатьох співгромадян та війна була невідомою та чужою, а участь українців - незрозумілою.
Більшість не любить висовувати голову з піску і наводити паралелі. Так комфортніше. Чи безпечніше? - ні! Лише ілюзія безпеки, лише рожеві окуляри, які розбиваються склом всередину.
А коли українські патріоти з початку 90-их кричали на весь голос, що після Грузії московські танки будуть в Україні - більшість сміялася та відмахнулася.
Пересічні тітоньки бідкалися про "хлопчиків, яких використовують", чиновники в високих кабінетах з розумним виглядом бубніли про дружбу народов, тодішні силовики...не варто й говорити.
А грузини все пам'ятають, кров українських добровольців скріпила наше братерство міцніше, ніж десятки міністерських делегацій. Колись це проявлялося в щирості та гостинності грузинської душі, а з 2014 проявляється в боях, коли велика кількість грузинських добровольців з'явилася вже на захист нашої держави.
Через 28 років тіло Цвяха на рідній українській землі, яка тепер теж у вогні...
Кажуть, що війна закінчується, коли похований останній солдат.
Друже Цвях, дякую тобі за Чин.
Скоро твоє тіло повернеться в рідну землю, ми будемо молитися, щоб твоя душа знайшла вічний спокій у нашого Творця.
Скоро твоя війна закінчиться.
Війна, у якій ти переміг.
Слава!
Тарас Шевченко, атовець із Черкас
*Допис із фейсбуку
реклама