Разом із письменниками: головою Черкаської НСПУ В. Поліщуком, симоненкознавцем В. Пахаренком, цьогорічною лауреаткою премії ім. В. Симоненка Л. Тараненко) та бібліотекарями юнацької бібліотеки ім. В. Симоненка черкаські народнорухівці навідали місце вічного спочинку «витязя української поезії» Василя Симоненка та зібралися в різдвяне коло біля пам’ятника Василеві. Сьогодні йому виповнилося б 84 роки. Поклонилися шанувальники духовного спадку Шевченкового краю і славним нашим – Миколі Негоді й Василеві Захарченкові, і Григорію Білоусу, і Майї Фроловій, і Петру Жуку, і Петру Линовицькому…
Калина, квіти, читання високої Симоненкової поезії, щирі спогади і щирі сподівання на вимріяну Поетом українську Україну. І неперебутня любов до творця-правдолюбця, який виколосився у Черкасах і в добротного журналіста, і в самобутнього поета, і в потужного громадянина.
Тут, на Черкащині, на жаль, комуно-радянська влада спинила його життєву ходу, знищивши фізично.
Пригадуєте його:
Як не крути,
На одне виходить,
Слід би катюгам давно зазубрить:
Можна прострелити мозок,
Що думку народить,
Думки ж не вбить!
Василь навічно став символом боротьби за рідну землю, залишивши нам поетичний літопис українського села.
Шкода, що ні представники міської, ні обласної влади не знайшли бодай 10 хвилин для пошанування Поета. І це для них природньо…
Валентина Коваленко, поетеса, депутат
*допис з "Фейсбуку"
реклама
Коментарі
може ж влада і приходила, до складу якої пані облдепутатка й належить доречі...
Ще один організатор і натхненник Трохимович не висловився. Дайте йому слово.
Стрічка RSS коментарів цього запису