Фото: фейсбук Андрія Кравця
Кирило Буданов тиждень тому запросив українців до обговорення чудової ідеї - створення Пантеону видатних українців. Мова, зокрема, про перепоховання в Україні діячів, спочилих у 21 країні світу - "як у дружніх, так і недружніх державах", підкреслив очільник Офісу президента.
Наразі, найцікавіші ідеї щодо місць вшанувань вже озвучив Олександр Алфьоров, який очолює Український інститут національної пам'яті - він пропонує створити Пантеон видатних українців на одному з дніпровських островів у Києві, а за місце поховання видатних воїнів сучасності визначити схили Дніпра біля Києво-Печерської лаври.
До обговорення підключилися не лише професійні історики, а й просто небайдужі до історії - зокрема, лідер музичного гурту "ТНМК" Фагот (Олег Михайлюта), який доволі давно відстоює ідею перепоховання Нестора Махна в Гуляйполі - після того, як побачив місце його спочинку в Парижі. До речі, Фагот зараз служить у тактичній групі "Реванш" Міжнародного легіону ГУР МОУ. Його слова: "Був у німецькому Пантеоні і думав, що нам теж такий треба. Десь на Тарасовій горі", - тішать моє вухо, як Шевченкового земляка, але підтримати їх не можу, бо як на мене, на колишній Чернечій горі тільки Великому Кобзареві й бути...
Наразі йдеться про перепоховання 98 українців, загальний список яких не розголошується. Тому спробую "навскидку" вгадати імена двох наших земляків, які точно мали б у ньому бути: гетьмана родом з Чигирина Петра Дорошенка, прозваного "Сонцем Руїни" за об'єднання Лівобережної і Правобережної України та президента України в екзилі Андрія Лівицього, родом з-під Канева.
Гетьман Дорошенко похований у селі Ярополче під москвою. Я був на його могилі у 2011 році - до речі, ще до того там встановлено дубовий хрест роботи видатного митця з Черкас Миколи Теліженка. Надзвичайно важко уявити повернення праху гетьмана з Підмосков'я в Україну - навіть якщо просто завтра недоімперія впаде, то будь-який "прєємнік царя" нинішнього волатиме, що гетьман Дорошенко їм не чужий, бо його правнучка Наталія Гончарова дружиною Алєксандра Пушкіна була...
Не менш складна історія з Андрієм Лівицьким: після смерті він знайшов спочинок на цвинтарі Вальдфрідгоф у німецькому Мюнхені, а через 11 років його вже перепоховали на українському меморіальному цвинтарі біля храму Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці (США). Перепоховання зробили спеціально для створення американського Пантеону видатних українців, де тепер їх дуже багато. До речі, водночас перепоховали з Німеччини до американского Баунд-Бруку і його дружину, Марію Лівицьку, а згодом там похований і їхній син Микола, який теж був президентом України в екзилі...
Таких випадків, коли виникатимуть питання щодо доцільності і можливості (зокрема, через позицію родичів-нащадків) перепоховання - буде не один. І дійсно, є діячі, які так само як Шевченко на Тарасовій горі багатьом не уявляються десь в іншому місці, окрім найріднішого їм за життя. Якщо прах того ж Нестора Махна повернеться з Парижа в Україну - той же Фагот абсолютно логічно відстоюватиме варіант Гуляйполя. Якщо вдасться знайти прах галицького короля Данила, похованого у нині польському Холмі - сотні фахівців і сотні тисяч простих українців скажуть, що добре було б, щоб король спочив у заснованому ним Львові...
Малюнок з обкладинки книги Аркаса "Історія України" - роботи ще одного видатного нашого земляка, уродженця Звенигородщини, похованого у Нью-Йорку - Віктора Цимбала, що був воїном Армії УНР, але прославився як один з найкращих художників Аргентини і США
У контексті вищесказаного згадаю ще раз Фагота, який казав, що любувався німецьким Пантеоном. Меморіал "Вальгалла" на березі Дунаю поблизу німецького Регенсбурга зведений ще 1842 року королем Людвігом Першим. У залах - барельєфи сцен битв і державотворення, а самі видатні німці там - лише в скульптурах (чиї зображення достеменно відомі) і на меморіальних дошках. На відміну від райської Вальгалли з міфів, у цій реальній вшановано не тільки воїнів і правителів, а й науковців, письменників, діячів культури й церкви. Поховані вони у різних місцях у Німеччині та за її межами, проте у Пантеоні їхні імена у камені. Чим не варіант для України?
Андрій Кравець, краєзнавець, журналіст
*Допис із фейсбуку
реклама
