Перетятько: Черкащани здобули три корони

5 червня у Києві відбулася 14-та церемонія нагородження переможців найпрестижнішого українського літературного конкурсу «Коронація слова». Дійство невипадково проходило у Будинку офіцерів збройних сил України, воно розпочалося гімном України у виконанні хору імені Станіслава Павлюченка. Чотирнадцята церемонія в порівнянні з попередніми п’ятьма, на яких мені пощастило побувати, була квапливою і скромною. Квапливою, бо ведучий Василь Ілащук просив держателів мікрофона говорити коротко, а тим ораторам, що прагнули підступитися до нього, мікрофона, радив взагалі цього не робити. Скромною, бо наїдків і напоїв, які надав «Прем’єр Палас», було обмаль – у порівнянні з минулими роками. Що перше, що друге пішло на користь іміджу конкурсу: зі сцени було сказано мінімум банальностей; гості та номінанти більше спілкувались, аніж їли та пили. З огляду на попередні церемонії, можу сказати, що багатий стіл часто змінює враження про людину...

Вручення дипломів чергувалося з музичними номерами – позитивними емоціями заряджали дуети «Анна-Марія», «Тельнюк: Сестри», співаки Брія Блессінг, Анатолій Матвійчук та інші менш відомі, але не менш талановиті артисти. Пісні зі сцени Будинку офіцерів лунали українською та кримською мовами.

Яскравою подією цьогорічного дійства стала відсутність пива, хоча корпорація «Оболонь» була у числі спонсорів, це означає, що конкурс розростається не лише в ширину. Здивувало те, що церемонію обділили телевізійними образами: не було Ольги Сумської, Влади Литовченко, Ольги Фреймут, Ігоря Кондратюка, Віталія Козловського, зате уважив своєю присутність великий письменник Василь Шкляр. А от Святослав Вакарчук, який мався вручати премію у номінації Пісенна лірика, не зміг прибути через те, що захворів на вітрянку – так його відсутність прокоментували «знаючі люди з шоу бізнесу». Вакарчука «замінили» Ляшком, якого зустріли шквалом аплодисментів, найзавзятіше аплодував Ляшку балкон. Але поклоніння Ляшку стало не самим кривим боком церемонії, бо цьогорічні переможці «намалювали» ще кривіший: коли їх кликали на сцену, щоб вручити диплом, доводилось ховати очі у пелену супутниці, бо більшість номінантів покидали свої місця задом до облич гостей. З цього приводу пані зі Львова, що сиділа праворуч від мене, сердито процідила крізь зуби: «… і воно щось написало для дітей… Кого вони нагороджують?». Отже, організатори конкурсу дали добрячого маху з вибором приміщення, наприклад, у виставковому центрі «АККО Інтернешнл», де проходили останні чотири церемонії, переможці не осоромили б конкурс, бо там вони сиділи за столиками...

Надто активними цього року виявились письменники із діаспори: літературні премії поїхали у Японію, Німеччину, Швецію, Італію та США. Порадувало те, що перша премія у номінації Пісенна лірика поїхала на Черкащину, її здобув твір «Київська осінь», автор Оксана Шеренгова із Корсунь-Шевченківського. Премію Міжнародний вибір отримав прозовий твір «Привид минулого», який написала Наталія Ясіновська із Черкас. А спеціальну відзнаку за найгумористичніший дитячий вірш отримав текст «Хто загубився», автор Наталія Бонь із Золотоноші. Отже Черкащина здобула аж три корони – є чим пишатись!

Закінчилась церемонія зворушливою промовою Юрія Логуша, засновника конкурсу «Коронація слова». Украй схвильовано він говорив про долю українського народу, про те, що Росія вже втретє прагне побудувати свою імперію на кістках українців. Вперше це відбувалося за часів царя, вдруге це робили червоні комісари, а втретє це робить… Юрій Логуш висловився гаряче, але влучно. «Сподіваюся, що наступного року ми проведемо «Коронацію слова» на Сході – у Харкові, Донецьку чи Луганську. Але не дай Боже, нам проводити її у Кракові чи Варшаві... – Голос Юрія Логуша затремтів, очі Тетяни Логуш та сотень гостей наповнились сльозами. – У майбутньому ми повинні провести «Коронацію» на Кубані… Виграє лише той, хто наступає!».

Віталій Перетятько, черкащанин.

Володар спеціальної відзнаки «Вибір композиторів» від конкурсу «Коронація слова».

* для «Прочерку»

Джерело: Літакцент