Якщо подивиться на карту Черкащини, то вся Черкащина - на правому березі. І на лівому березі Дніпра невеличкий "апендикс" - Драбівський, Золотоніський, Чорнобаївський.
Історично ми - Полтавщина. Черкаська область доволі штучне адміністративне творення радянських часів. Нарізали областей по карті, як у Африці.
Саме на цій землі народилися такі люди, як Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький і В'ячеслав Чорновіл. В моєму селі, в Ірклієві, працював вчителем Іван Котляревський. Тут він почав писати "Енеїду". Далі, в сторону Києва - Софіївка і Піщане. "Тут ходив Сковорода"...
Свєту в селі немає. Бомблять. На краю вулиці живе баба, яка знає всі черги на пам'ять.
Київ без світла намагається удавати, що світло є. Я приїжджаю до Києва і мене буквально збиває з ніг гул генераторів, сирени поліції і медиків, сирена повітряної тривоги. В Києві в мене болить голова...
Село нічого собі не удає. Нема світла, то й нема. І *уй з ним. Подумаєш! День - то день, а ніч - то ніч...
На гробках все більше прапорів. Йдеш вранці - новий прапор. Майорить.
Переселенці приїхали, поселилися. Звідти. Пішов на війну і навіть його вже вбили.
В батьківській хаті живуть люди з Бахмуту. Хотіли хату купить, бо коли воно не своє, то воно не своє. Тривожно.
Хати подорожчали під війну. Я не продав хату, бо то моя хата.
- Живіть собі, люди добрі хоч сто років, ніхто вас не вижене. Я їх не займаю.
На краю кладовища лежить Сергій Ковтун, мій друг дитинства. Разом ми вчилися в Одесі, в мореходці, нам хотілося кросовок і джинсів. Сергій загинув у Бахмуті в 2022-му.
Я кладу руку на його надгробок. Надворі холодно, а надгробок теплий... - Здоров, старий, шо ти там, як ти там?
Якщо покласти руку на пам'ятник, то щось гуде. Тихо, але нав'язливо. Мабуть, так гуде історія...
На самому краю кладовища дивні могили. Старі, старі...
Немає року народження, тільки дати смерті: 1933, 1933. 1933... Вітя, Мар'я, Микола, Іван...
Дідова могила, Дід Логвин. 1895 року народження. Дід воював на всіх війнах проти всіх... В діда була шабля. Настояща... - Здоров, діду
Дід був низький і коренастий, як дерево; Баба Манька була висока, і з косою. За цілий вік вони ні разу не посварилися. Дід бабу дуже сильно любив...
Йде баба по дорозі, несе мішок. В мішкові- сушені яблука. -Давайте піднесу! - А піднеси, піднеси, синок, бо спина вже не годиться... - Це солдатикам, солдатикам...
Село моє. Село!
Віталій Чепинога, екснардеп,
уродженець Чорнобаївщини
*Допис з фейсбуку
реклама
