Зрада – це стріла, загострена з обох боків. Рано чи пізно того, хто її випускає, вона поранить сильніше, ніж його жертву.
Кожному посадовцю треба вести себе так, аби серед своїх підлеглих не провокувати зраду. А це дуже важко, бо, крім професійних якостей, в них необхідно розгледіти людину. Чим вона живе, що її хвилює, чого вона прагне…
Часу, зазвичай, у керівників на це не вистачає. Тому й виникають всілякі неприємні колізії. Щоправда, буває й так, що самих керівників вважають зрадниками.
Після помаранчевої ейфорії таких випадків було безліч. До того ж, боротьба за владу в Україні завжди була і є гострою, жорстокою і вічною. Я це добре усвідомлюю і мертвою хваткою за крісло міського голови не тримаюся. Маю багато інших цікавих справ, якими можу зайнятися в будь-який момент. Просто перетворити Золотоношу на справжнє європейське місто – це не лише гасло моєї передвиборчої програми, а й справа честі. І від цього процесу я отримую задоволення. Ділові стосунки будую на порядності, довірі, професіоналізмі і, що не менш важливо, на щирому бажанні зробити свій особистий внесок у розвиток міста. Не дарма ж говорять, що людину прикрашають не слова, а справи. І якщо я задоволений результатами своєї праці, значить задоволеними будуть і люди. Звичайно, в мене є опоненти, але ворогами я їх не вважаю. Вони ж також є жителями Золотоноші. А тому я завжди готовий до діалогу з ними. І мрію про те, що попри свої політичні переконання, врешті-решт вони також почнуть робити щось корисне для нашого міста. Безкінечно ж заперечувати очевидне, м'яко кажучи, – нелогічно. Думаю, саме тому наша місцева опозиція притихла і вже дозріла до якихось конкретних справ. Бо патетика завжди залишається патетикою.
Віталій Войцехівський, міський голова Золотоноші
