Зовсім нещодавно в Інтернет-мережі з’явився Меморандум про створення Громадської коаліції за скасування мораторію щодо купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Преамбула меморандуму, на мою думку, насправді повинна звучати так: «Ми романтичні ідеалісти-економісти, цинічні популісти, ті, хто заробляють на сільгоспвиробниках, просто непричетні до сільськогосподарської землі, а також безпосередньо майбутні (і вже нинішні) спекулянти-латифундисти виступаємо проти мораторію». Адже як можна назвати фахівцями людей, які земельну реформу, або комплекс питань соціального, економічного, екологічного, технологічного, адміністративного, фінансового характеру зводять виключно до питання купівлі-продажу землі.
Тому спробуємо навести контраргументи з точки зору пересічного фермера.
Підписанти Меморандуму стверджують, що мораторій:
1. Дискримінує близько 7 мільйонів власників.
Дійсно, більше 6 млн. власників земельних паїв дискриміновані у питанні власності. Але чому ми згадали про цю дискримінацію через 20 років після розпаювання колективних господарств? Більш важливе питання – а чи не були наші селяни дискриміновані в питаннях отримання пайового майна, доступу до фінансів, в питаннях виробничої інфраструктури (міжгосподарських підприємств), доступу до ринків, в питаннях можливості господарювати, а відтак – отримувати доходи і нормально жити? Хто штучно підтримував і розвивав цю дискримінацію? Хто за двадцять років так і не спромігся створити хоч якісь цивілізовані передумови для запровадження обігу земель? Хто довів селян до повного зубожіння і фактично забрав у них право вибору?
Відповідь одна – причиною дискримінації власників земельних паїв є наша олігархічна влада, яка весь цей час грабувала народ і накопичувала капітали для викупу землі (наочний доказ – наша промисловість, тобто те, що від неї залишилось). Тому відповідь на питання, хто активно педалює відкриття ринку землі – та ж сама.
2. Позбавляє власників паїв справедливого доходу.
Власників паїв позбавляє справедливого доходу відсутність умов для господарювання на своїй землі. Орендні відносини у нас достатньо розвинуті, щоб забезпечувати зростання орендної плати. Розмір орендної плати вже зараз такий, що в межах рентабельності для пересічного фермера залишаються декілька культур (соняшник, кукурудза, соя). Тобто збільшення орендної плати насамперед можливе через усунення монополій як при постачанні МТР, так і при реалізації сільгосппродукції, через зменшення великотоварного виробництва (тобто знищення латифундій). Саме конкуренція є запорукою підвищення орендної плати. Однак яка може бути конкуренція між 11 агрохолдингами, які фактично за безцінь скуплять землю (хай навіть таких агрохолдингів буде 20 – різниці жодної). Зазначимо, що уже зараз навіть вийти з договірних орендних відносин з агрохолдингом – значна юридична проблема.
3. Обмежує конституційні права особи.
Мораторій дійсно обмежує конституційні права особи. Проте це право продати останнє за безцінь, щоб вижити. А наші пенсії і зарплати, освіта і медицина, комунальне ярмо на фоні статків “владних” і “опозиційних” олігархів – хіба це не порушення конституційних прав? То чому ж УКАБ і Федерація роботодавців АПК та інші “борці” за права не відстоюють право заможно і вільно жити у своїй рідній державі? Відповідь одна і вона дуже проста: справжнім ініціаторам цього меморандуму і так добре живеться, у них нема проблем із освітою, медициною, доходами, пенсіями тощо, у них одна проблема – скупити землю і узаконити свій статус навічно.
4. Знижує конкурентоспроможність фермерських господарств.
Конкурентоспроможність фермерських господарств знижує ціла низка факторів, обумовлена цілеспрямованою державною політикою на підтримку агрохолдингів та знищення фермерських господарств і деградацію сільської місцевості в цілому. Це й податкова політика (ПДВ, ЄСВ і т.д.), відсутність або обмеженість доступу до фінансових, матеріально-технічних ресурсів, технологій, ринків збуту. Купівля-продаж землю не вирішує, а поглиблює ці проблеми. У фермерських господарств немає землі у власності, окрім паю, щоб заставити. Однак можливість застави паю абсолютно нічого не вирішує. Вартість паю (НГО) десь 120-130 тис. грн. – це половина культиватора.
5. Гальмує вкладення інвестицій.
Інвестиції в аграрну галузь насправді б’ють рекорди. А вкладення інвестицій в довгострокові та інфраструктурні проекти гальмує насамперед корупція, хронічна політична нестабільність та відсутність прозорих правил гри. Що дає для інвесторів право власності на землю, якщо його ніхто не може гарантувати?
6. Знижує прибутки фермерських господарств та аграрних компаній. Спрямовує розвиток аграрної галузі в сировинне русло.
Складається враження, що як буде відкритий продаж землі – так одразу прибутки у фермерів попруть... Але для довгострокових програм і багаторічних насаджень потрібні відповідні програми, а найголовніше – відповідна ринкова інфраструктура. Крім того, саме держава через відшкодування експортного ПДВ стимулює до сировинного виробництва.
7. Блокує створення робочих місць. Призводить до трудової міграції та вимирання українських сіл.
Причина цих явищ – якраз в агрохолдингізації аграрного сектору економіки. Відкриття ринку землі на даному етапі тільки прискорить і поглибить розвиток цих процесів. Навіть при створенні певних робочих місць ми замість господаря створюємо наймита. Невже такою повинна бути доля українського села?
8. Створює значний простір для корупції. Призводить до тіньового використання. Стимулює розвиток тіньового ринку. Сприяє рейдерству.
Всі ці аргументи ще раз підтверджують рівень корупції та безвідповідальності в державі. Саме державне керівництво, правоохоронні органи, судова система (чи її відсутність) сприяють рейдерству, тіньовому використанню. То якщо влада не може забезпечити елементарний порядок із землею зараз, то звідки з’явиться впевненість у тому, що буде порядок при знятті мораторію?
9. Негативно впливає на стан ґрунтів.
Вся існуюча безвідповідальна система агровиробництва негативно впливає на стан ґрунтів. Давайте тоді всі разом продамо свою землю банкам і агрохолдингам і вони подбають про збереження наших українських чорноземів. Однак риторичне питання: які механізми збереження ґрунтів діють зараз і хто заважає їх застосовувати?
Таким чином, я особисто фактично не побачив жодного адекватного аргументу на зняття мораторію на продаж сільгоспземель в сучасних умов.
Треба чітко відповісти на питання: чого ми хочемо досягти, запустивши обіг землі шляхом купівлі-продажу? Але оскільки у мене теж є економічна освіта, дозволю і собі висловити своє бачення:
1. Цивілізований ринок землі неможливий при існуючому рівні корупції, при фактичній відсутності дієвої правоохоронної і судової системи. Хто буде виконувати закон про обіг земель і хто це буде контролювати?
2. Спочатку повинні бути врегульовані всі інші питання – оцінка, кадастр, лісосмуги, зрошення, господарські двори, відумерла спадщина, невитребувані паї, міжпайові шляхи, консолідація земель, ґрунтозбереження тощо.
3. Земля повинна належати тим, хто на ній працює. Земля повинна стати основою для сталого розвитку сільських територій та засобом для реалізації людського капіталу в сільській місцевості.
Отже, спочатку треба сформувати покупця, тобто фермера. Зміцнити та розвинути фермерські господарства через державні програми підтримки та кооперацію, розробити доступні фінансові механізми. І тільки після цього – приступати до обговорення запровадження моделі обігу землі.
Валерій Перепелиця, член Аграрної Ради Аграрної Партії, голова Драбівської асоціації фермерів та землевласників
* Допис для «Прочерку».
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису