38860546_285316592048890_5026076605018013696_n Ми проводили фокус-групу за участі вчителів початкової і середньої школи, представників дитячих садочків. Нас цікавило, наскільки травматичним є перехід дітей із садочка в школу.
Також збиралися з батьками, хотіли зробити зріз сприйняття інклюзивної освіти в усіх учасників процесу. З’ясувалося, що навіть серед освітян – одиниці, хто розуміє філософію інклюзивності! Мені ніхто з педагогів не відповів – що таке особливі освітні потреби? Бо в цьому випадку ми говоримо про освітні потреби і в цьому інклюзія.

Освітня потреба може бути не лише в дитини з інвалідністю. Переселенець, дитина з національної меншини, ромські дітки – це вже ті категорії дітей, які потребують особливих підходів. Дитина з порушенням зору може не мати інвалідності, але вона потребує особливого підходу, дуже легкого – посадити на першу парту, забезпечити візуальне сприйняття матеріалу.

В інклюзію включаються всі учасники освітнього процесу – вчителі, батьки, персонал школи, учні, місцева громада. На жаль, нерозуміння цієї системи, яка діє як єдиний організм, не дозволяє нам її впроваджувати. Бо йде неправильне сприйняття, що інклюзія – це інвалідність, це діти з інвалідністю.

Леся Валяєва, голова Черкаського обласного громадського об’єднання “Життя без бар’єрів”

* Із виступу на публічній консультації "Без бар’єрів: як зробити Черкаси доступним містом?".

реклама

Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
+3 #2 ох 19.08.2018 17:48
бiднi педагоги. особливi дiти потребують особливоi* уваги. а постраждають врештi-решт нашi звичайнi дiти... А державi аби скорiше прикрити спцзаклади i перекласти все на плечi батькiв
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-1 #1 WTF 15.08.2018 15:51
Гарна дівчинка.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100