Шапіро: Пам’яті Юрія Мариновського

Вчора, 30 квітня 2020 р,. зупинилося серце Юрія Юхимовича Мариновського, людини, яка довгі роки була для нас символом патріотизму, мужності, любові до життя, прагнення попри всі негаразди і перешкоди творити і служити людям.

Ім’я Мариновського Юрія Юхимовича внесено до Вікипедії як талановитого українського історика-дослідника, відомого журналіста- краєзнавця, лауреата Черкаської обласної літературно-краєзнавчої премії імені М. Максимовича.

Народився Юрій 14 липня 1952 року у Черкасах. Закінчив середню школу № 17, вступив до Донецького вищого військового політичного училища. Під час навчання отримав тяжку травму хребта, в наслідок якої курсант-відмінник перетворився на інваліда І групи. Все подальше життя Юрій Юхимович був прикутий до ліжка, але не зламався, не впав у відчай.

Заочно закінчив історичний факультет Полтавського педагогічного інституту ім. В. Короленка (1977). Вивчав історичне минуле рідного краю. Темами історико-краєзнавчих досліджень є: архівні та літописні свідчення про минуле Чекращини, церкви та монастирі краю, родовід видатних дворянських сімей, історія проживання євреїв Черкащини та інші. Перші наслідки наукових досліджень спочатку друкувалися на сторінках обласних газет, а потім – проклали шлях до авторитетних наукових видань.

По-справжньому вражаючим стало дослідження родоводу Гулаків, тих самих, які дали світу видатного композитора й співака, а ще талановитого поета («Гулаки на Правобережжі Середнього Дніпра. Родовід і власність правобережних Гулаків з Артема. Матеріали до біографії роду»).

Остання книга Юрія Мариновського — «Симиренки зі славетної Городищини. Родовід. ХVIII – XX ст.»

Ці видання було визнано найкращими книгами року. Хвороба надовго позбавляла можливості працювати, але не змусила припинити творче мислення, вивчення архівних матеріалів, зв’язок з кращими бібліотеками світу.

Його знають і визнають не тільки в Україні, а й в Австрії, Америці, Канаді, Росії, Ізраїлі.

Прожив Юрій Юхимович 67 років, 47 з них – це щоденна боротьба прикутої до ліжка людини за плідне життя, безкорисливе служіння народу України, прагнення привернути увагу науковців і нащадків до історії Черкаського краю.

Юрій Мариновський, попри всі негаразди, фізичні страждання та матеріальні труднощі, зумів не тільки створити цілу низку книг та наукових робіт, але й спонукав учнів та студентів до вивчення історії рідного краю, долучав кращих із них до наукової праці та допомагав учасникам творчих конкурсів Малої Академії Наук. Для багатьох молодих людей він став прикладом мужності, творчого неспокою та відданої любові до Черкаської землі.

Юрій Юхимович – це особистість, що вражала своєю ерудицією, доброзичливістю, вмінням спілкуватися, цінувати дружбу, почуттям гумору. Він згуртував навколо себе цілий колектив відданих друзів, що з радістю відгукувалися на його творчі пошуки і потреби.

Від імені всіх, хто переживає цю велику втрату, вклонімося також унікальній відданості його молодшого брата Володимира. Прийнявши естафету від матері, він без нарікань на долю роками турботливо доглядав за Юрієм, творив щоденний подвиг людяності і любові.

Можна бути впевненими, що він докладе зусиль, і ненадруковані дослідження старшого брата побачать світ.

Будемо пам’ятати Юрія, вірного друга, прекрасного співрозмовника, що був джерелом мужності та любові до життя.

Будемо берегти історію, вивчати роботи історика-краєзнавця Юрія Мариновського та наслідувати велику любов до землі, на якій народилися і живемо!

Перелік виданих праць Юрія Юхимовича – ТУТ.

Таміла Шапіро, учитель, краєзнавець, друг сім'ї.

* Допис у фейсбуці.