Ходила зранку на огород, поспілкувалася з сусідками. Вони трохи схвильовані. Кілька днів над селом низенько літають ракети та шахеди. Їх добре видно та чутно, бо летять низько і це вражає.
Одна з жінок, піднявши тяпку як спис промовила:
- От було б мене щось в руках, що стріляє, то я обов'язково це б зробила.
Сусідка Ніна, що має корівку Ласуню і щодня водить її на пасовище, тихо розповіла:
- Вчора коли з жінками вели коров, спочатку почули характерний звук. А потім побачили таке, схоже як на маленький літачок з крильцями. Ми всі завмерли, корови стали тулитися одна до одної і до нас. Так наче час завмер.
Питаю в неї чи повели корів сьогодні пастися, чи стоять в сараях. Бо одна з ракет впала і про це писали в загальних чатах.
- Та всі повели на пасовисько. Невже ми будемо підлаштовуватися під цих нелюдів. Ми вирішили що будемо жити так як наче вони не впливають на нас, на наше життя. Не залякають вони нас.
Почувши жінок і побачивши як вони рішуче налаштовані підтримувати життя - сапати свої городи, доїти корів та поратися по господарству, подумала собі що настрій важливий. Настрій змінює ставлення, хід думок та налаштованість. Пам'ятаю, що спортсмени знають, що настрій - те як себе налаштуєш перед змаганнями, вже може визначити програєш чи переможеш. Тому обираю сміливість і бажання жити.
Вдягаю сукню, білий фартух і наче фея літаю по кухні. Готую окрошку зі свіжої сироватки. Таку окрошку завжди робили в нашій родині.
Сьогодні в мене особлива окрошка.
Її склад добре заспокоює та дає сили на відновлення.
Окрошка з кропом та лободою на сироватці.
Сироватка свіжовіджата і на смак солодкувата, з ледь помітним ароматом лугових трав.
Корівка Ласуня щодня сміливо пасеться на різнотрав'ї і дає духмяне молоко зі сметаною.
Зверху окрошку посипаю нарізаним кропом та молодою лободою.
Лобода освіжає страву та добре заспокоює нервову систему. Це знали з давнини.
У сироватці є важливі амінокислоти, що сприяють виробленню гормону радості — серотоніну.
Викладаю окрошку в тарілочку і додаю кілька ложок доброї, наповненою силою життя домашньої сметани.
Смак дитинства від першої ложки, відчуття життя, радості та сили!
P.S. Мені здається, що під ракетами змінився смак лугових трав, які зараз сушу та відправляю нашим захисникам. Смак став більш насиченим, колір посвітлів, а прозорість збільшилась. Зараз від трав є відчуття більшої сили ніж в попередніх роках.
Мабуть мудра природа теж адаптується та допомагає нам перемогти!
Ася Счастлівцева, активістка
мешканка Чигиринщини
*допис з "Фейсбуку"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису