До святкування перемоги закону в боротьбі за «історичну спадщину».
Маю на увазі «Будинок з грифонами».
Як на мене, у сенсі архітектурного надбання нічого не сталося. Будинок як був потворним, так і залишився потворним, лише в дещо іншому фізичному втіленні. Щоправда, він набув історичного ореолу, якого раніше геть не мав: сагу про боротьбу громадськості з владою та бізнесом.
А ось місто в цілому, як соціальний та художній просторовий феномен, втратило те, що зветься духом місця. Панорами знищено остаточно. Остаточно закріплено дискомфорт вуличного руху і сприйняття людиною на тротуарі перехрестя життєвого простору.
Я кажу «остаточно», тому що цієї випадкової споруди в просторі, що формується, бути не повинно, і тепер її не позбутися.
І повага до історії та законослухняність тут ні до чого.
Тут маємо відсутність розуміння цінностей середовища. Боротьба форми зі змістом, про яку попереджають архітекторів десь на третьому курсі.
І якщо зміст простору знищено спільними зусиллями охоронців пам’яток, влади, бізнесу та громади, ніхто з яких не має жодного конструктивного бачення майбутнього (навіть найближчого, яке вже тут!), то питання — до кого?
Звичайно — до архітекторів.
Яких ніхто не бере до уваги.
І яких уже давно в нашому місті вважають виконавцями волі ситуативно сильнішої сторони.
Сергій Фадеєв, архітектор
