Без назви 7 серпня у Смілянському міському Будинку культури відбулася творча зустріч з Русланом Горовим і Віталієм Чепиногою. Організатором зустрічі і редактором майже всіх книжок, які на ній продавали, була чарівна пані Надія Козак.

Якщо хтось ще не знає, хто то такі, нагадаю, що Руслан Горовий є відомим українським журналістом, автором відомого проекту „Служба розшуку дітей”, режисером, поетом і музикантом, автором збірок повістей та оповідань. А ще він активний волонтер, надав неабияку допомогу людям у звільнених селах на півночі Київської області. Зі своїми творами робить творчі тури за кордон, зокрема у США. Усі кошти від проданих книжок витрачає на машини для ЗСУ та безпілотники.

Ліворуч Руслан Горовий, праворуч Віталій Чепинога

Ліворуч Руслан Горовий, праворуч Віталій Чепинога


Руслан Горовий народився в Конотопі, а Віталій Чепинога геть наш, бо світ побачив на Чорнобаївщині, тут і живе. Він теж журналіст, блогер, співавтор книги „Походження свободи”, один з авторів  популярного сайту repka.club. Пан Віталій відомий також як український політик. Далеко не кожному вдавалося бути тричі Народним депутатом України. Йому вдалося…

2

Під час зустрічі у Смілі присутні, яких зібралося багато, могли придбати книжки цих авторів і отримати їхні автографи. Незважаючи на депресивність міста і те, що книжки були недешеві, розкуповували їх жваво. Як гарячі пиріжки розхватали гумористичну збірку під колоритною назвою „Срав пес, перділи гуси або велика енциклопедія життя”. Співавторами її є Руслан Горовий, його дружина Людмила Горова і Віталій Чепинога. Відразу зауважу, що гумор у збірці запашний, соковитий, інколи з перцем, але справді український, наш. Читаючи книжку, не можна не всміхнутися. А гарний настрій і справді запорука здоров’я, особливо у наш час, коли кожного дня ми чуємо трагічні новини. Тож інколи, як наголосив Горовий, треба просто розвантажити мозок, щоб не збожеволіти від щоденних проблем і важких вістей.

Під час зустрічі

Під час зустрічі


Та як не дивно, в епоху Подерев’янського, Жадана, і спрямованого у належний бік „русского корабля” знайшлися настільки цнотливі і чутливі люди, для яких назва книги здалася неприпустимою. Аж настільки, що вони на зустріч не пішли. А в черкаській бібліотеці анонсовану зустріч з письменниками навіть відмінили. Ну геть як в ссср: „секса у нас нєт і бить не может”. Але діти звідкись бралися..

Нагадаю, що народний фразеологізм срав пес, перділи гуси вживається в ситуаціях, коли нічого вже не можна вдіяти. Для ніжних святенників навмисно подаю подібні народні перли: як пів сраки з-за куща, тобто геть нічого не видно, чи: як не срачка, так пердячка – що не день, то гірше, або не роби з гівна сметану, тобто не прикрашай прикру ситуацію. Що вже казати про кулю з гівна… Наші предки вміли вжити гостре слівце при нагоді, але століттями не вживали російську лайку з її наголосом на геніталіях. На жаль, зараз вона і в нашому житті присутня. Аж надто. То може краще хай сере пес?..

Мене потішило, що Сміла, як і Звенигородка, де теж була подібна зустріч, нормальне, здорове в психологічному плані місто, а не „столиця української цнотливості”. Так Віталій Чепинога позначив  Черкаси, в яких їх з Горовим просили прибрати назву вже виданої книжки.

Автограф від Віталія Чепиноги

Автограф від Віталія Чепиноги


Шкода тільки, що і в нас я хоч когось із влади не помітив. Сподіваюся, що наших посадовців не було через важкі праведні діла, які вони цього дня творили на благо міста і держави, а не через нечемного пса. Ну а ті, хто прийшли, весело поспілкувалися з цікавими авторами, почули відповіді на свої запитання. Дізналися також, що українцем Руслан Горовий, котрий народився у зросійщеній родині, став не у Львові, чи ще десь на заході України, а в Краматорську. Саме в цьому місті на Донбасі знайшлися люди, котрі розбудили його єство.

У процесі розмови випливали цікаві пікантні деталі біографії гостей: то пан Руслан розповів, як його виганяли зі спілки журналістів саме того дня, коли він став Заслуженим журналістом України. А пан Віталій проговорився про те, як його виключали з піонерів під гуркіт барабанів і ламання дерев’яної шаблі над головою, як працював на будівництві станції метро у москві. І все це так смачно, з таким гумором, що здавалося нібито вони читають книжку, а не згадують. Чепинога, відповідаючи на запитання, наголосив, що його найулюбленішим українським письменником є Валеріан Підмогильний, а Горовий повідомив, що невдовзі виходить його новий кліп „Якби не кацапи…”.

Руслану Горовому щиро від смілян

Руслану Горовому щиро від смілян

 

Честь Черкас врятувала пані, котра не злякалася назви книжки і приїхала на зустріч з улюбленими авторами до Сміли. А місцеві поціновувачі таланту Горового насамкінець подарували йому кабачка, і не тільки. Щоби він знав: звичайні люди тут дуже гостинні, і вони знаються на гуморі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Воскобійник: Вважаємо, що книгу ми пропіарили чудово

І все ж, найголовніший підсумок зустрічі в іншому: усі думки і мрії цих своєрідних літераторів про Україну, її минуле та майбутнє, котрі вони висловили в Смілі, були в повному резонансі з думками тих смілян, що прийшли на зустріч, відгукнулися в їхньому серці. Напевне тому люди довго не розходилися...

Олександр Вівчарик

Фото автора

реклама

Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
0 #12 Корній Гек 09.09.2024 22:24
Ми із Чуком дружимо
Живемо не тужимо
Коли в нього є фуфирик
Ділим пополам
Коли в мене є фуфирик
Розпиваю сам
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-25 #11 Дід Кривалівський 09.09.2024 20:50
Добре написаний текст. Завжди приємно читати освічену людину
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-2 #10 Ярослав Галаньський 09.09.2024 20:19
Ех, взять би оце сокиру й порубать вас всих! Та возиться не охота.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+2 #9 Літературознавчиня 09.09.2024 18:21
Дякуємо за яскравий приклад культурного здичавіння на літературній периферії Черкащини.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+15 #8 СОЛДАТ 09.09.2024 18:00
Цитую Золото підкови:
Від великих Лесі Українки, Івана Франка,Олександ ра Корнійчука, Ярослава Галана до пердіння гусей. Шлях еволюції нашої літератури.

Дарма ти поставив корнійчука і галана (обидва були лауреатами сталінської премії)в один ряд з Лесею Українкою і Іваном Франко.Корнійчук і галан вірно служили комунякам і їхню писанину літературою можна назвати з дуже великою натяжкою.Ну а щодо "шляху еволюції" -він визначається не у владних кабінетах і не на партійних зборах.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-8 #7 Загребля 09.09.2024 16:00
Бл*, хоч бт ці комуняки галана і корнійчука всує не згадуваи. Хай уже гуси пердять ніж ескадра гине. А не пишуть же , що з галаном сталося
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+8 #6 Золото підкови 09.09.2024 13:57
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+12 #5 Золото підкови 09.09.2024 12:28
Від великих Лесі Українки, Івана Франка,Олександ ра Корнійчука, Ярослава Галана до пердіння гусей. Шлях еволюції нашої літератури.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+27 #4 Книгоман 08.09.2024 22:21
Цитую Інна:
Люблю літературу

Особливо про те як пердять гуси.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-8 #3 Інна 08.09.2024 20:27
Люблю літературу
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100