До повномасштабного вторгнення росії в Україну великої популярності набули зустрічі поетів з поціновувачами поетичного слова. Вони мали назву „Поетичний жовтень”. Зрозуміло, що ці заходи проходили восени, коли землю встеляє вогнистою ковдрою жовто-гаряче листя, коли вже позаду головні сільськогосподарські роботи і хочеться, нарешті, відпочинку для душі.
Війна перервала традицію, але не прагнення прекрасного. От і в Смілі вирішили, що лютий ворог не повинен змусити нас відчувати лише біль та відчай. Допоки є українці, вони будуть співати і складати вірші. Тож працівники центральної міської бібліотеки імені Олени Журливої підготували для своїх читачів і всіх охочих годину спілкування з Поезією, яка вилилася у теплу зустріч з високим словом на кілька годин.
27 вересня в читальній залі книгозбірні відбувся літературно-музичний фестиваль „Поетична осінь”, який чудово провела завідувачка залою Олена Нечипоренко. Насамперед вона надала слово відомому українському поету, журналісту, голові літературного об’єднання „Тясмин”, лауреату літературних премій імені Леоніда Глібова та Степана Олійника Анатолію Горбівненку.
Пан Анатолій представив присутнім членів літоб’єднання, розповів про їхні досягнення. Згадав і тих, що вже пішли у засвіти, але залишили по собі гарні спогади і чудові твори, які не вмруть ніколи. Бо вони справжні!
Звісно, звучала і Поезія. Першою свої прекрасні твори читала гостя з Черкас, українська поетеса, авторка численних поетичних збірок, лауреатка літературних премій, керівник Черкаського обласного літературного об’єднання імені Василя Симоненка Катерина Вербівська.
Почули присутні і твори відомої письменниці, політичної діячки, очільниці Шевченківського національного заповідника в Каневі Валентини Коваленко. Читав їх ветеран війни, громадський активіст і земляк пані Валентини Анатолій Терещенко. Сама поетка приїхати не змогла. Пан Анатолій познайомив смілян і зі своїми чудовими віршами.
Запахущі елегійні поезії читала чарівна Надія Санжарівська, невгамовна і весела Тетяна Шугар-Благодарна; пародіями розважила слухачів енергійна та наполеглива Лілія Блискавиця. Декламувала і школярка, вихованка театрального гуртка „Міраж” Анастасія Ховко.
Високе слово супроводжувала і висока музика. Так викладачка школи мистецтв Ірина Бочкова натхненно зіграла на піаніно „Токату” Поля Моріа, а юний вихованець цього закладу Андрій Луценко дуже майстерно виконав на гітарі музичний твір „Осінній пейзаж”. Вікторія Сінаєвська, автор віршованих та прозових літературних творів, солістка гурту „Space people”, заспівала пісню на власного вірша, а також – „Боремося” на слова відомої на Черкащині художниці і поетки Ніни Корсунь. Її пронизливий твір присвячено нашим незламним воїнам. Акомпанував Вікторії Дмитро Доронін.
Коли розпочалася зустріч, на столах у вазах стояло багато квітів. Та чим ближче вона підходила до завершення, тим менше їх залишалося. Осінню красу навзаєм дарували поетам... І це викликало світлий смуток, адже захід був напрочуд затишний і теплий. Напевне і справді поезія, як говорила Олена Нечипоренко, – це наша здатність почувати переживання та розуміти тонку грань між сонячною та розпачливою стороною життя. А українська поезія просто зачаровує своєю ніжністю і запрошує до світу краси, світу життя. Особливо журної осені.
Олександр Вівчарик,
Фото автора
реклама
Коментарі
Кінг та Уельбек колись починали як мало кому відомі місцеві автори. І навчалися майстерності в старших колег,які не стали всесвітньо-відомими, але писали як могли - для людей. А Ви в своїй професії досягли захмарних висот, чи просто комплекс власної неповноцінності тут сублімуєте?
Боти на зряплаті впевнені, що поезію здатні розуміти лише пенсіонери? Не суди по собі, лайноплюйчик!
Стрічка RSS коментарів цього запису