Чим принципово відрізняється система охорони здоров’я в Україні і в країнах Європейського Союзу? Тим, що, наприклад, у Німеччині система медичного захисту передбачає, що пацієнт отримає те лікування, якого він потребує. Як сказав би при цьому Холмс: «Елементарно, Ватсон!»
Чому я навів приклад Німеччини? Саме там розташований головний офіс фірми «Фрезеніус», пацієнти якої є і в Черкасах. І в Німеччині, і в Черкасах діалізні центри «Фрезеніус» оснащені однаковою апаратурою, у один і в другий центр приходять пацієнти з однією і тією ж проблемою – нирковою недостатністю. Щоб ви розуміли, люди з відповідним діагнозом не можуть не проходити відповідної процедури по очистці крові, бо помруть.
«Нирочники» - це інваліди, що мають бути захищені державою. Оскільки пожиттєво витрачати на лікування 150-200 тисяч у рік може далеко не кожен, такі хворі в Німеччині, як і в нас, теоретично повинні лікуватися за бюджетні кошти. У Німеччині це здійснюється на практиці. Плюс до всього там пацієнт також може лікуватись за кошти страхової компанії, якщо вона може покрити витрати.
Між іншим, заради справедливості слід зазначити, що альтернатива є і в черкаських хворих. Влада наполегливо пропонує пацієнтам «Фрезеніусу» перейти лікуватися в обласну лікарню. Проте пацієнти приватного закладу не хочуть до обласної лікарні, посилаючись на власний досвід. Мовляв, раніше там лікувалися, можемо порівняти...
Отримуючи необхідне лікування, людина може жити далі. Завдяки розвиненій мережі діалізних центрів фірми «Фрезеніус», хворі мають можливість лікуватися під час відпустки в таких самих центрах у інших країнах. Є приклад, коли черкащанка їздила в Туреччину і там проходила лікування у тому ж таки центрі. Про це мені розповів головний лікар діалізного центру «Фрезеніус» Володимир Новаківський.
У чому ж різниця між Німеччиною і Україною? Відкривши центр в Черкасах, німці зіштовхнулися з нашою реальністю: тут їм доводиться думати не про те, як краще лікувати пацієнтів, а як мінімізувати тиск чиновників. Та німцям важко адаптуватися. Вже не перший рік вони вірять, що ситуація налагодиться і вперто чекають грошей з бюджету. Адже саме в обласному бюджеті мають бути передбачені кошти на лікування хворих на ниркову недостатність.
«Якщо раніше нам казали, що ми лікуємо дорого, то зараз нам кажуть що немає механізму, за яким держава має розрахуватися за приватним центром…» – бідкаються у «Фрезеніусі». А в цей час пацієнти «Фрезеніусу» чекають чергової сесії Черкаської обласної ради, сподіваючись таки на те, що влада спрямує кошти на їх лікування. Одиниці з-поміж депутатів відстоюють їх інтереси. ОДИНИЦІ.
Проте провладна більшість виходить не з позицій захисту хворих, таким чином змушуючи «нирочників» діяти згідно вчення Фредеріка Перлза. Перлз вчив: «Немає нічого, крім того, що є тут і тепер. Тепер є справжнє… Минулого вже немає. Майбутнє ще не настало».
Як на мене, теорія навіює сум. Кожен хоче мати гарні спогади про минуле і впевнено дивитися в майбутнє. Припускаю, що так і живуть німецькі «нирочники». Та в Черкасах теорія Перлза реалізується просто блискуче. Тут «нирочники» справді живуть лише сьогоднішнім днем. Бо невідомо, чи вони доживуть до завтра. І не факт, що найближчій сесії депутати обласної ради вирішать їх питання…
Назарій Вівчарик, відповідальний редактор інтернет-сайту «Прочерк»
реклама