Не стало Євгена Марчука. Дуже шкода. То була цікава, непроста, непересічна, освічена, обізнана людина. Знав його особисто, як і вдову Ларису Івшину, якій висловлюю щире співчуття.
На жаль, ми не використали вповні його досвід, можливості й інтелект для становлення і зміцнення держави; і я не знаю, хто тут більше винний: сам Марчук, чи ми. Адже українцям чомусь більше імпонують демагоги і популісти, аніж рафіновані професіонали. Тож хай спочиває з Богом! Він залишив свій слід в нашій історії. Думаю, його публіцистичну спадщину ми ще вивчатимемо.
Мені ж назавжди запам'яталися оці його міркування, надруковані ще 1999 року, про те, яким має бути очільник держави. Скажіть, що вони не актуальні й нині...:
... на президента треба вчитися усім своїм попереднім життям, якщо ти маєш такий план чи задум - стати колись президентом. І удосконалюватися треба щоденно, щоб потім, коли прийдеш до влади, не мучити себе і не мучити народ.
Я не кажу, що президент не має бути простим і доступним. Я завжди кажу, що президент не може бути простакуватим чи необізнаним... Держава - величезний, багатогранний і складний механізм... Багато що в державі, якщо не все, залежить від особистості президента. Він не має права виправдовуватися, що робить щось не так, бо його на президента ніхто не вчив. Держава не може страждати через неуків, коли в ній є багато розумних, потужних політиків.
Претендент в президенти повинен мати фундаментальні, систематизовані знання з усіх сфер і галузей державного будівництва. Він зобов'яний до тонкощів розуміти закони зовнішньої політики, бути глибоким аналітиком і прогнозистом, щоб не наздоганяти події, а випереджати їх.
Коли щодня у ЗМІ оголошують про черговий патронат нашого президента над маловідомими або й одіозними особами чи акціями, виникає питання: або ж президент не знає, що від його імені робиться в державі, або ж під патронат народу треба брати уже САМОГО президента. Деяких речей, які сьогодні подають в державі від імені і під іменем президента, не повинно бути взагалі. Це принижує його і як людину, і як главу держави...
Олександр Вівчарик, журналіст
*допис з "Фейсбуку"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису