Постійний стрес поступово виснажує нашу психічну й фізичну стійкість. За даними Gradus Research*, 87% українців перебувають у стані стресу, про що вони свідомо заявляють. Найчастіші емоції — втома (55%), напруженість (41%), надія (36%). Порівняно з минулим роком рівень втоми та надії зріс (з 52% і 31% відповідно), що свідчить про посилення психологічного навантаження.
Військовий, що не спить…
Олександр, офіцер ЗСУ, повернувся з фронту, але холод ночі дезорієнтує. Розповідає про безсоння: засинає о 3-4 ранку, потім насилу прокидається, пульс підвищений, в голові — повторювані фрагменти жахів війни. Через постійну напругу почав уникати вечірніх дзвінків і товариства, з’явились симптоми тривожності…
Жінка, що залишилась сам на сам
Марія, мати двох дітей, лишилася вдома поки чоловік на війні. Вона живе в постійній напрузі: контроль бюджету, домашніх справ і одночасна емоційна підтримка дітей – неабияк виснажують її. Ночами часто плаче й не може заснути — надокучає думка: “Як це все тримати самій?”.
Ми намагаємося життя “як раніше”, але за яку ціну?
Під час війни скасовані святкові дні (додаткові вихідні), ми не досипаємо через повітряні тривоги, звуки вибухів, спокій - став рідкістю… Замість “підтримки для душі та тіла” — ще більше роботи. Але саме в такі моменти тіло починає подавати сигнали (а воно, на відміну від розуму, ніколи не бреше): хронічна втома, головні болі, погіршений сон — все говорить про перевтому.
Життєвий приклад: знайома вчителька в Києві каже:
“Після довгого дистанційного навчання ми з колегами вирішили змінити звичний день — вийти на прогулянку під час уроків для дітей. Те, що я відчула під час тих 15 хвилин повітря і руху — неймовірне оновлення.”
Ця проста звичка допомогла повернути живе відчуття щоденності і витримати день.
✅ Топ‑5 дієвих та креативних практик від психолога для боротьби із перенавантаження та стресом:
Хронічний стрес — це не просто занепад сил, він накопичується й стає сніговим комом. Але його можна зупинити — і навіть невеликі зміни роблять величезну різницю. Потрібно слухати власне тіло, ввести прості, щоденні практики, не боятися звернутись за допомогою. Важливо створити нову культуру: не “триматися”, а дозволити собі ПІДТРИМКУ — через рух, близькість, дихання і спілкування. Це називається турбота про себе — і це правильно.
Євгенія Підлісевич, практичний психолог, психолог консультант у методі позитивної терапії (WAPP). ФБ сторінка
Всі дані зазначеного в статті дослідження Ви можете знайти - за цим посиланням (https://gradus.app/ru/open-reports/wartime-survey-ukrainian-society-twelfth-wave/)
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису