Фото надане Євгенією Підлісевич
Війна змінила нас — не тільки країну, а й кожного з нас як людину, партнера, чоловіка, жінку. А що буде далі? Чи можна зберегти любов і спокій у часи кризи? Як психолог, який супроводжує чимало пар у вимушеній розлуці, втраті, еміграції, знаю: справжнє випробування ще попереду. Але якщо є бажання – шлюб і кохання можна врятувати. Далі про це детально.
Мовою цифр
За останніми даними Мін’юсту, у 2024 році в Україні було зареєстровано 28 247 розлучень — це майже вдвічі більше, ніж у 2022. Часто серед розлучених — військові, переселенці, родини, розділені війною. Це — не про "не зберегли", а про "всі ми змінились".
Історії з життя
Сашко — боєць з ТрО, Анна — вчителька, евакуювалася з дитиною до Польщі. Спочатку щоденні відеозв’язки, листи, сльози. Але з часом щось зламалось. “Ми стали чужими”, — зізнається Анна. Не сварилися, не зраджували. Просто не витримали тиші між повідомленнями. У травні подали на розлучення…
Інша історія… Андрій повернувся з фронту після важкого поранення. Його не лякає отримана травма, він вчиться жити з протезом, але дратують звуки, світло, дотики, він часто нервує, погано спить. Олена ж не розуміє, що саме відчуває чоловік і плаче на прийомі: “Я бачу перед собою чоловіка, якого люблю, але він дивиться крізь мене”. Наразі вони працюють із терапевтом і вчаться бути поруч. Заново. Це можливо. Якщо є бажання. Ці історії — про нас. І таких тисячі.
Що нас чекає після війни?
1. Травма не зникає разом із вибухами
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - часті гості після фронту, полону, окупації чи втрати. Це не завжди про сльози чи крик. Часто це — мовчання, відчуження, "втома від усього". Ті, хто поруч, часто не розуміють, що відбувається, й почуваються покинутими.
Порада: Якщо ваш партнер чи ви самі ніби «зникли», — це не кінець любові. Це сигнал звернутися до фахівця. Травма має бути почутою.
2. "Ми вже не ті": когнітивні зсуви
Після жахів війни змінюється сприйняття світу. Цінності, що були спільними, раптом здаються чужими. Хтось хоче “просто спокою”, хтось — “перевернути світ”. І пара ніби живе в паралельних реальностях.
Порада: Замість питати “Чому ти змінився/лась?” — краще: “А що зараз для тебе важливо?”. Відповідь може здивувати. І відкрити нові двері. Це шанс.
3. Повернення військових — це про «бути поруч»
Це новий початок. Часто з болем, провиною, страхом. Чоловіки повертаються в дім, який продовжував жити без них. Жінки — сильні, незалежні, втомлені. І обидва не знають, як бути знову разом.
Порада: Не квапити. Не чекати “як раніше”. Дати собі право будувати заново. Повільно, чесно. Підтримувати. Пізнавати один одного знову.
4. Розриви — не завжди про кінець
Дехто скаже: “Я більше не вірю в стосунки”. Інші — “Я хочу жити кожну хвилину”. Погляди на виховання дітей, міста, країну — можуть радикально різнитись.
Порада: Спілкування рятує. Не “перетягування ковдри”, а глибокі розмови. Якщо не вдається — зверніться до сімейного психотерапевта. Це не слабкість, а турбота.
5. Тіло пам’ятає…
Онкозахворювання, проблеми з серцем, головні болі, безсоння, хронічна втома — усе це часто з'являється після завершення стресового періоду. Наше тіло не залізне.
Порада: Пройдіть чекап. Своєчасне обстеження — це інвестиція не лише в життя, а й у стосунки.
6. Залежності — прихована небезпека
Морфін на фронті, алкоголь — у тилу, вейп — у дитини, таблетки — у матері. Це — спосіб «вижити». Але він забирає сили і здоров’я.
Порада: Залежність не лікується осудом. Тільки підтримкою і системною роботою з фахівцями.
Як зберегти стосунки в часи змін?
1. Прийміть, що буде не “як раніше”
2. Говоріть — не лише про побут, а про страхи, мрії, втрати
3. Тримайте контакт — навіть якщо здається, що “нема що сказати”
4. Шукайте підтримку — терапія, групи, кола довіри
5. Будуйте заново — з урахуванням нового досвіду кожного
6. Визнайте силу партнера — без знецінення і конкуренції.
А як війна змінила Ваші уявлення про близькість/стосунки/шлюб? Пишіть в коментарях.
Якщо відчуваєте проблеми у стосунках/комунікації/ є втома/вигорання/стрес – звертайтесь до фахівця. Не терпіть. Труднощі і конфлікти - самі не минуть. Ви ж ходите до стоматолога, коли болить зуб? Це та сама ситуація.
Євгенія Підлісевич, практичний психолог,
психолог-консультант у методі позитивної психотерапії (WAPP).
реклама
