Велике бачиться на відстані. Події Майдану сприймаються нами чіткіше, рельєфніше, більше розуміємо, яке місце ті події займають в нашій новітній історії.
Я б висловив по Майдану декілька тез. Перша – що Майдан є запобіжником від руйнації української незалежності.
Друга тема: Майдан як елемент української ідентичності, формування національної свідомості українців.
Третя теза: Майдан як об’єднання України, соборність України.
Четверта теза. Важливим є питання: чи покарані злочини проти майданівців? Ми бачимо – відповіді на це питання немає.
Ну і п’ята теза. Наскільки ефективна наша пам'ять, чи працює вона і чи дає змогу захиститися нам.
А насамкінець варто говорити про те, чи завершилася Революція гідності?
Щодо першої тези. Нам в тих умовах здавалося, що ми боремося проти несправедливості, спочатку проти побиття студентів, потім боролися через те, що наше сподівання на європейський вибір було зраджено. Але зараз, коли ми озираємося назад, то бачимо, що тоді стояло питання про збереження України як держави. Ми чітко розуміємо вже, що режим Януковича, корумпований бандитський режим працював на те, щоб перетворити Україну в московську колонію. І це було очевидно через Харківські угоди, через те, як руйнувалася українська армія, як призначалися на ключові посади громадяни Росії. Я так розумію, якби не відбувся Майдан, ми б зараз мали величезні проблеми зі збереженням української державності. І, на щастя, це не трапилося.
Але чому українці виступали? У нас є багато прикладів, як борються з диктаторськими режимами. От наші брати білоруси намагалися боротися, але їм не вдалося перемогти цього диктатора. Також казахський народ піднявся проти диктатури, але теж не спрацювало це. Виникає питання чому? В одному випадку вдалося пригасити виступ білорусів, бо його штучно перевели в площину неполітичності і не було опозиції А коли немає політики і спротиву, то все гаситься. А ми виявили достатню зрілу політичну свідомість. Я не кажу про різні політичні сили партії, але на той час ми мислили в одному напрямку, виявили достатньо сильну політичну свідомість. Казахський протест чому програв? Бо диктаторські режими вже навчені і народний протест перетворили просто в погромництво штучним чином. Потім вводяться московські війська, як це робили свого часу в Чехословаччині. І це все придушується.
Українцям важливо мати такі висновки. Саме опір диктатурі й агресії дає результат. Як не будемо це робити, то не збережемо себе як націю і не збережемо державність.
Щодо нашої ідентичності. Суспільство, безперечно, змінилося. У цьому сенсі революція є справді революцією не лише зовнішньою, а й революцією ментальною духовною. Бо українці стали мислити інакше, категоріями гідності. Ми стали розуміти, що є справді українською нацією.
Звісно, на жаль, не всі це так сприйняли. Але, мабуть, це й неможливо. Водночас такі складові ідентичності як Майдан, Крути – все це формує свідомість.
Щодо соборності. Звісно, центром був Київський майдан, але Майданом була вся Україна. Я брав участь у цікавому проєкті, ми збирали свідчення цих подій, і вийшов двотомник: «Майдан від першої особи». Там відкриває книгу Майдан в Автономній Республіці Крим, у Донецьку і Луганську. Вся Україна була цим охоплена.
Також важливе питання справедливості. На жаль, бачимо, що досі люди, які віддавали злочинні накази, не покарані. Деяких беркутівців поміняли на наших полонених, хоч можна було діяти в інший спосіб. Треба завершити також судові справи, бо це важливо для суспільства.
Останнє – наша суспільна пам'ять. Так, треба пам’ятні дошки тощо. Та пам'ять жива. І ми бачимо, що на вшануваннях пам’яті майданівців збирається і молодь. Вона є частиною майбутнього української нації. І вона пам’ятає. Це важливо. Їх об’єднаність гуртується на пам’яті про Майдан, про Революцію гідності.
І продовження. Багато тих учасників Майдану, кого я питав, казали, що не все реалізовано. У цьому сенсі Революція гідності продовжується. Взагалі українці мають традицію перманентних революцій. І це дозволяє зберегти українців як націю. Маю надію, той потенціал остаточно змінив Україну. Ми відірвалися від російської імперії. І зараз, скільки б не погрожував цей кремлівський фюрер провокаціями, та повернення до імперії вже не буде. І в цьому є загальний підсумок майданівських подій, про які ми згадуємо. Слава Україні!
Віталій Масненко, завідувач кафедри історії та етнології України
Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, професор, доктор наук
*З виступу у залі засідань Черкаської міської ради
реклама
Коментарі
Тіньові хазяі "Прочерку"- не такі вже і "тіньові".Думаю що скоро до них прийдуть з питаннями.
Стрічка RSS коментарів цього запису