Початок повномасштабних бойових дій в Україні поставив перед оборонною галуззю екстраординарні завдання, які вимагали невідкладних та нестандартних підходів.
З'ясувалось, що ефективна імплементація інновацій може стати вирішальним фактором бойової переваги. Особливу значущість у цьому процесі набули українські волонтери та IT-співтовариство – інженери, менеджери та підприємці, які застосували методології стратегічного інноваційного управління для створення нових категорій озброєння і технологічних платформ.
У цьому матеріалі розглянемо, як стратегічний інноваційний менеджмент допоміг українським спеціалістам з електронної боротьби (РЕБ) розробити проривні технології на прикладі системи «Бабай», а також проведемо порівняльний аналіз між IT-методологіями та оборонними проєктами.
Військові виклики як рушійна сила технологічних змін
Повномасштабний конфлікт став потужним акселератором технологічних інновацій. З перших днів вторгнення українські фахівці зіткнулись з масштабним застосуванням противником безпілотних літальних апаратів (дронів) та інших сучасних загроз. Це актуалізувало потребу в швидких інноваціях у сфері національної оборони.
Україна показала взірець того, як технології можуть стати визначальним чинником у боротьбі за незалежність. Однією з ключових інноваційних сфер стали бойові безпілотники – українські військові разом з інженерами та волонтерами створили унікальну систему їх використання, що кардинально змінила характер бойових дій.
Вагомим фактором успіху цих проєктів стала значна залученість суспільства та IT-спільноти. З початком війни волонтери по всій країні акумулювали фінансові кошти і ресурси, великі IT-компанії мобілізували спеціалістів для оборонних проєктів, а інженери-ентузіасти взялися розробляти власні технологічні рішення для фронтових потреб. Це забезпечило створення більш автономних і технологічно вдосконалених безпілотників та систем, краще адаптованих до реальних вимог збройних сил.
Такий підйом народної інженерної творчості відбувся завдяки використанню принципів інноваційного менеджменту, добре знайомих IT-галузі. Замість тривалих бюрократичних циклів розробки, притаманних традиційній оборонній промисловості, українські волонтери діяли за стартап-логікою: швидко і гнучко.
IT-підхід привніс у військові розробки концепції швидкого прототипування, ітеративного вдосконалення продукту, тісного зворотного зв'язку з кінцевим користувачем (військовими на передовій) та орієнтації на конкретні критичні проблеми. Саме больові точки війни – такі як ворожі розвідувальні дрони чи баражуючі боєприпаси – стали тією об'єднуючою силою, що мобілізувала волонтерів і фахівців навколо пошуку рішень. Подібно до IT-бізнесу, де новий проєкт стартує з виявлення клієнтських потреб, в оборонній сфері інноваційні проєкти розпочинались з нагальних потреб військових підрозділів на полі бою.
Взаємозв'язки між IT-управлінням та оборонними інноваціями - досвід команди Бабай
Практика Бабай та подібних ініціатив демонструє, як впровадження принципів IT-проєктного менеджменту й стратегічного мислення забезпечує успіх оборонних інновацій.
Фокус на проблематиці та користувачеві. Як і в розробці софту, все починається з глибокого розуміння проблеми. У випадку Бабай це була конкретна загроза – ворожі дрони, з якими існуючі засоби не справлялися. Команда сфокусувалась на потребах кінцевих користувачів – українських бійців – і поставила метою задовольнити їхню потребу в захисті від дронів.
Швидке прототипування та ітеративний розвиток. Волонтерські команди працюють за Agile-принципами, оперативно створюючи прототипи, тестуючи їх і вдосконалюючи на основі фідбеку. Перед розробкою РЕБ-систем команда Бабай створила кілька антидронових рушниць. Їх можна вважати мінімальним життєздатним продуктом — зброю оперативно розробили, передали у війська та отримали зворотний зв'язок щодо ефективності. Цей досвід дозволив чітко визначити вимоги до наступного, більш досконалого рішення.
Гнучкість і готовність до змін. В IT-проєктах зміна вимог – це норма, і успішні команди закладають гнучкість у свої плани. Українські розробники оборонних технологій продемонстрували здатність до адаптації: коли з'ясувалося, що антидронові рушниці не покривають нових частот, бо ворог також адаптувався, рішенням став перехід до нової архітектури системи. Замість того, щоб вперто вдосконалювати застарілий підхід, команда Бабай прийняла стратегічне рішення змінити концепцію і зробити ставку на автоматизований комплекс – цей крок цілком відповідає принципам управління інноваціями, коли стратегія корегується відповідно до змін у зовнішньому середовищі.
Командна спеціалізація та лідерство. Багато волонтерських проєктів доросли до створення стартапів чи компаній, щойно стало ясно, що потрібні масштабні зусилля. Формування окремої компанії під проєкт Бабай дозволило сконцентрувати компетенції в одній команді і залучити нових спеціалістів. З'явилися чіткі ролі – від проектного менеджера до конструкторів, інженерів, фахівців з радіотехніки та програмістів. Такий підхід аналогічний до структуризації IT-команди для складного проєкту, де кожен учасник відповідає за свій напрям, але всі об'єднані єдиною візією продукту.
Використання найновіших технологій. IT-спеціалісти принесли у військові розробки експертизу з новітніх галузей – штучного інтелекту, машинного зору, бездротових комунікацій тощо. РЕБ системи «Бабай» втілюють комплексне рішення з радаром, спектральним аналізатором і програмним забезпеченням для розпізнавання сигнатур дронів, що дозволяє автоматично, без участі оператора включати систему. Україна не лише реагувати на поточні загрози, а й закладати фундамент для оборонних технологій майбутнього (наприклад, автономні дрони зі штучним інтелектом, що можуть діяти без оператора).
*Реклама
реклама
