Іпотерапію в Черкасах почали впроваджувати рік тому на базі ГО "Спілка батьків, молоді з інвалідністю "Перспектива", яка отримує фінансування із міського бюджету. За підтримки небайдужих у "Перспективі" з’явилося кілька коней, обладнали майданчик для їзди верхи, залучили реабілітолога. А віднедавна коней та фахівців, готових розвивати цей напрям, додалося.
Під час війни на базі їхньої громадської організації почав діяти центр «Прихисток» для тимчасово переміщених осіб. І наприкінці березня, тікаючи від обстрілів, сюди приїхала пані Олена із Сєвєродонецька. Жінка мала там свій кінний клуб, і, несподівано знайшовши однодумців, попросила про допомогу. Тож у Черкасах прихистили не тільки її з батьком, а й 4-х коней, яких вдалося перевезти із Сєвєродонецька.
Невдовзі тут прихистили ще одну власницю коней – Оксану зі Святогорська Донецької області.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До Черкас зі сходу переїхала інструктор з верхової їзди. Колись вона виступала в Жашкові
Оскільки на базі ГО «Спілка батьків, молоді з інвалідністю «Перспектива» надають послуги реабілітації для людей з інвалідністю, Олена та Оксана зі своїми тваринами також прилучилися до занять з іпотерапії.
«Зараз ми маємо 15 коней, кілька кіз та овець, – розповідає очільник цієї громадської організації Валерій Гаврилов. – Упродовж року послуги з іпотерапії у нас отримують майже 60 осіб. Це молодь з інвалідністю нашої організації та вихованці центру комплексної реабілітації «Жага життя». Прагнемо, аби курс із 10 занять наші підопічні могли проходити двічі на рік. Намагаємося створювати умови для роботи іпотерапевтів і розвитку цього напряму в Черкасах».
За словами Валерія Гаврилова, поруч із критим майданчиком для іпотерапії планують зробити ще один для верхової їзди, та леваду для випасу. Треба добудувати стайню, готуватися до зимівлі тварин. Складно фінансово, бракує техніки й рук для облагородження території, приготування їжі тваринам. Дуже вдячні підприємцям і волонтерам, які привозять сіно та зерно їхнім підопічним.
«Якби нам вдалося придбати спеціальний підйомник, могли би реабілітувати й дорослих з інвалідністю, старших 18 років, і учасників АТО й нинішньої війни, які приходять зі складними діагнозами, – говорить Валерій Гаврилов. – Жінок, які приїхали з місць воєнних дій, ми хочемо працевлаштувати за урядовою програмою компенсації для внутрішньо переміщених осіб. Дякуємо Черкаській міській раді, зокрема, департаменту соціальної політики за підтримку нашої громадської організації».
«Тут я працюю помічником іпотерапевта, – розповідає пані Олена із Сєвєродонецька. – Для мене це новий цікавий напрям роботи, мене навчає іпотерапевт Марина Черняєва, педагог за фахом, яка має спеціальну освіту. Подобається розташування Черкас, логістика, гостинна атмосфера міста. Приємно, що й нас прийняли добре, і тварини між собою знайшли спільну мову. Повертатися в Сєвєродонецьк мені поки що немає куди, місто розбомблене. Тому працюватиму в Черкасах. Вже маю певні плани, бачу перспективу і мету».
«Мій син відвідує центр комплексної реабілітації «Жага життя», і нам запропонували заняття з іпотерапії: тричі на тиждень по півгодини, – розповідає черкащанка Оксана. – Синові подобається. Він став спокійніший, чекає кожного заняття, готує для коней яблука, моркву. Нам лікарі рекомендують пет-терапію (лікування тваринами). Ми завели вдома собаку й кота, сюди приходимо для спілкування з кіньми. Чудово, що в нашому місті є така можливість».
«Я не боюся конячок, – хвалиться 13-річна Діана, вихованка центру «Жага життя». – Мені тут радісно. Ласкаво просимо у кінний клуб!»
«У мене дід був кавалеристом, і любов до коней мені передалася у спадок, а я намагаюся передати її своїм вихованцям, – розповідає іпотерапевт Марина Черняєва. – Трапляється, що спершу діти дуже обережно підходять до коней, побоюються їх. Але буквально за кілька хвилин починають посміхатися, залюбки катаються на конях, потім підгодовують їх. Взагалі іпотерапія – це не тільки катання на конях, а спілкування з тваринами. Крім того, кожен діагноз потребує свого підходу при реабілітації. І ми плануємо, аби заняття тривало не 30 хвилин, а 2-3 години, під час яких з дітьми працюватиме психолог, реабілітолог тощо».
«Не було би щастя, та нещастя помогло, – каже мешканка будинку для родин з дітьми з інвалідністю Ліана Деркач. – Погано, що люди тікали від війни, але добре, що опинилися у Черкасах, де їхні знання і тварини дуже потрібні. Коні там були просто приречені, а тут можуть спокійно жити й пастися, й допомагати дітям та молоді з інвалідністю. Мені дуже радісно, що цей напрям розвивається навіть в таких важких умовах. Це плюс для нашої організації, наших дітей, взагалі розвитку іпотерапії. Хотілося, аби більше людей підтримували цю справу: волонтерили біля коней, допомагали кормами чи спорудженням парканчика навколо території випасу тварин тощо. Від маленької допомоги кожного робилася би загальна добра справа».
«На початку цього року ми планували багато зробити для підтримки соціальних категорій черкасців, – говорить заступниця міського голови Марина Гаркава, яка курує діяльність соціальної сфери міста. – Зокрема, розвиток інклюзивного мистецтва та реабілітаційного парку іпотерапії, трудову й соціальну реабілітацію для людей з інвалідністю, збільшення кількості соціальних працівників тощо. На жаль, війна перервала наші плани, але я вірю, що після перемоги ми все обов’язково реалізуємо і зробимо багато корисного для громади міста і України».
Про це йдеться на сайті ЧМР.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису