Щедрищеве — окремо розміщений мікрорайон Сєвєродонецька. Звідти до Черкас Олена перевезла нещодавно коней. Розмістилися тут неподалік будинку інвалідів по вулиці Олени Теліги. Олена каже, що вкрай важко було організувати перевезення коней, яких у неї в Сєвєродонецьку було до десятка. Поки що перевезла чотирьох.
– Як вибрала Черкаси? Місто в центрі України, тут відносно тихо. Далі коней везти було б ще тяжче. І за атмосферою, і за відчуттями вирішила, що краще буде в Черкасах. І не помилилася. Тут непогана територія і можемо тепер навчати охочих верховій їзді, а також займатися з дітками іпотерапією, – каже Олена.
До Черкас вона приїхала з батьком. Так, в Щедрищевому вона годувала коней і прибирала за ними під обстрілами. Звісно, розуміла, що рано чи пізно доведеться покинути території.
– Тягли до останнього, чекали тепла, адже були морози до мінус 18 в березні. Окрім того, з 26 лютого не було жодного дня тиші. Не було ні можливості. ні коштів, не могли зідзвонитися з водіями, бо не мали електрики, інтернету, мобільної мережі. Та й з усіх водіїв, з якими розмовляла, вивезти коней згодився лиш один сміливець. Врешті я поїхала 29 березня. Батько виїхав 9 квітня, він до останнього працював на станції переливання крові. Щодо коней, домовилися з місцевими з клубу, щоб поїли і давали їм їсти. Врешті, їх лишилося шість... Один коник не повернувся, мабуть, його вбили. Зараз з шести ми змогли перевезти сюди у Черкаси чотирьох. Поїздка тривала 4 дні.
Олена розповідає, що займалася на сході верховою їздою, їхній клуб існував досить довго, були вже налагоджені контакти, було багато охочих вчитися. Сама ж Олена приїздила в Черкаську область у Жашків на змагання!
– Звісно, я шукала місце, щоб робити те, що я вмію. Як тільки приїхала, втрапила в клуб "Аматор". Марина Миколаївна, господиня клубу, та Валерій Володимирович з центру реабілітації інвалідів перші сприяли перевезенню коників, за що їм вдячна. Ми зібрали суму і водій з Києва перевіз. Допомогли і люди з нашого клубу, які зібрали також велику суму на евакуацію. Тут у Черкасах в нас іде акцент на іпотерапію, робота з дітками, які мають інвалідність, а коники їм дуже допомагають. Вони об’їжджені, 14 років працювали у нас в клубі на сході. Звісно, тварини схудли. Але тепер намагаємося організувати їм тут життя, – каже Олена. – Самі ж з татом живемо в будиночку, який для нас знайшли волонтери. Платимо лише за компослуги. Як буде далі – невідомо.
Зараз лишилося дві тварини на сході. І люди збирають кошти, щоб перевезти і їх. Кошти підуть водієві, якого знайшли і який готовий поїхати.
РАХУНОК: 5168755440623466
Курочкіна Олена Юріївна
На початку року 310 тисяч гривень виграла черкаська громадська організація «Спілка батьків молоді з інвалідністю «Перспектива» для створення критого манежу розміром приблизно 16 на 16 метрів, де цілоріч, у тому числі в холодну пору, зможуть займатися верховою їздою діти з інвалідністю.
Можливо, пані Олена якраз і долучиться до цього проекту.
Як ми повідомляли, «Перспективі» було виділено 2,5 га землі на території колишнього полігону для створення реабілітаційного парку для дітей та інших осіб з інвалідністю. Ділянка – поруч із спеціалізованим будинком для родин із дітьми, які мають інвалідність.
Грант на створення критого манежу було виділено завдяки проєкту Європейського Союзу «EU4Youth – Розкриття потенціалу молодих соціальних підприємців в Молдові та Україні».
«Перспектива» під керівництвом Валерія Гаврілова у співпраці з підприємцями вже має у своєму розпорядженні звичайних коней і одного поні, завдяки яким усі охочі черкасці зможуть навчатися верховій їзді. Отримані від таких занять кошти йдуть на утримання тварин і на соціальні потреби. Натомість, люди з інвалідністю зможуть займатися за кошт міського бюджету.
Назарій Вівчарик
Читайте також інші статті автора:
Родина виїхала з Краматорська після обстрілу вокзалу росією і поселилася у вагончику
Двічі переселенці: колись вони утікали від окупанта з Донбасу, тепер родина втекла з Харкова…
«Думали, що на декілька днів. А лишилися надовго…» Кількість приїжджих людей на Черкащині зростає
Колишній вчитель танців – тепер один з організаторів волонтерського центру
Жителька Києва, що переїхала на Золотоніщину: замальовуємо дні, рахуючи, коли вернемось додому
«За десять хвилин знайшли людині потрібне взуття», – волонтерський центр в Лисянці
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису