Вони усміхалися й обіймалися, а дехто не міг стримати сліз. У кожного своя історія, але всіх об’єднує бажання допомагати українським захисникам і захисницям. Так у Черкасах відбувся благодійний ярмарок, організований маріупольцями, які знайшли тут прихисток. Захід приурочили до третьої річниці роботи центру «ЯМаріуполь. Черкаси».
Єдність у дії: мешканці Маріуполя плетуть, печуть і донатять
Гості мали змогу придбати смаколики від майстринь – пиріжки, тістечка, вафлі, кекси. Крім того, на ярмарку представили вироби ужитково-декоративного мистецтва, прикраси, іграшки ручної роботи, квіти. До події готувалися ретельно, розповіла маріупольчанка Евеліна Борисова. За її словами, до ярмарку долучилися майстри з Маріуполя різного віку – і старші, і молодші. Жінка продавала вироби, деякі з яких були зв’язані нею власноруч.
– У продажу був і жилет із Карпат, рації-трофеї, забрані в російських військових. Їх привезли маріупольці, які зараз боронять Україну на Донецькому напрямку. Також пропонували друковану продукцію від черкаської видавчині Юлії Чабаненко. Ми намагалися зібрати якомога більше лотів, а всі гроші підуть на допомогу ЗСУ, бо це дійсно важливо.
Плетіння сіток стало невід’ємною частиною зустрічей у центрі. Тут знання передають від людини до людини. Евеліна Борисова додала, що навчилася плести маскувальні сітки у волонтерській спільноті «Черкаські павучки», а тепер ділиться своїми знаннями з відвідувачами центру «ЯМаріуполь». Навіть на ярмарку залучили небайдужих до плетіння.
– Я виїхала з Маріуполя у березні 2022 року. Майже всі, хто працює в нашому центрі, опинилися під окупацією. Дехто зміг виїхати чи вийти раніше, залежно від того, де саме жив... З восьмої ранку до шостої вечора приходимо до центру: тут в’яжемо, плетемо, а взимку ще й виготовляємо окопні свічки. Усе відправляємо на передову.
Хоча раніше не плела сітки, вже другий місяць із задоволенням долучається до цієї справи, розповіла пані Тетяна, волонтерка. – Усьому навчила пані Евеліна, вихователька дитячої кімнати. Якщо щось не зрозуміло – завжди можна звернутися до нашої наставниці.
Одна команда витрачає на плетіння сітки розміром 4х6 метрів у середньому 4-5 днів. За серпень волонтери центру сплели 5 маскувальних сіток, що становить 150 квадратних метрів. Від початку роботи, з 2024 року, вже виготовили 1500 квадратних метрів сіток для ЗСУ.
Поруч із Евеліною Борисовою гостей частувала свіжоспеченими вафлями Олена Стебліна. У коментарі «Прочерку» вона розповіла, що захопилася випічкою ще в Маріуполі, коли була в декреті.
Нагадаємо, Олена – колишня військова. Отримала грант від держави на 500 тисяч гривень і змогла відкрити власну кондитерську-кав'ярню в Черкасах, де створила два робочих місця.
– На початку повномасштабного вторгнення я з двома доньками виїхала з Маріуполя. Чоловік залишився там, тримав оборону в «Азовсталі» й досі перебуває в полоні. Уже рік, як відкрила свою кав’ярню. Намагаюся брати участь у благодійних заходах. Для дітей проводжу майстер-класи: розмальовуємо пряники, робимо поробки для наших захисників, що тішить їхні серця.
Смаколики в пані Олени придбала Галина Біленька. У пам'яті той день, коли довелося залишити все. П’ята ранку, на зв’язку – син-військовий. Він наказує: «Швидше виходь!».
– Завдяки сину я змогла залишити Маріуполь 24 лютого 2022 року. Він казав: «Мамо, нічого не бери». Вийшла з дамською сумочкою, забрала лише документи, більше нічого. З п’ятої ранку він кричав, щоб я виходила, кожні 15 хвилин телефонував і запитував, де я. Усе це завдяки моїй дитині. Зараз у Черкасах я одна.
Колись вона навіть не знала, де знаходяться Черкаси, а зараз радіє, що живе саме тут і завела нові знайомства.
– Вдячна Богу, що він подарував мені подруг – і черкащанок, і маріупольчанок, подарував мені повернення в професію. Більше двох років я була лікарем у центрі «ЯМаріуполь», відкрила тут центр первинки з маріупольськими лікарями. Так сталося, що пішла працювати в приватний центр лікарем-педіатром, а мої лікарі залишилися. Вони як моя рідня – сестрички, братики. Приходжу до них і волонтерю.
Галина Біленька активно підтримує різні благодійні ініціативи, усвідомлюючи їхню важливість, адже син служить у «Азові».
– Ми не маємо права втомлюватися, – каже вона. – Там, на війні, хлопці та дівчата працюють без упину. Наші невеликі внески насправді роблять велику справу, малих донатів не буває.
Тисяча історій, одне місто – Черкаси
Допомагає ЗСУ, адже є надія на повернення окупованих територій, поділилася херсонська письменниця Зоя Щербініна. Вона пропонувала придбати за донат свою поетичну збірку «Невідправлені листи». Там зібрані твори, написані ще задовго до повномасштабного вторгнення.
– Переселенство накладає певні обмеження – ти залишаєш своє звичне коло спілкування. За три роки тут я, звісно, знайшла близьких людей. Але все одно намагаєшся вириватися в люди, шукати нові знайомства, спілкуватися. Це дуже цінно. Благодійність, особливо збори для ЗСУ, дає надію, що колись ми зможемо повернутися додому – і в Маріуполь, і в Херсон, і на лівий берег Херсона, який нині окупований.
Також у програмі були майстер-класи з виготовлення свічок та створення пейзажів, виступи місцевих артистів, чаювання, була облаштована фотозона.
В Україні діють 32 центри переселенців-маріупольців, які відкриті з ініціативи міського голови Маріуполя Вадима Бойченка.
Керівниця центру «ЯМаріуполь» в Черкасах Катерина Аксенко сказала, що вони збирають гроші для військових маріупольського гарнізону на дрони та РЕБ-комплектацію. Сума збору поки не називається, бо він триває.
– Дякуємо всім, хто приєднався. Особлива подяка черкаській громаді, яка підтримує нас уже три роки. Наш невеликий осередок, серце Маріуполя в Черкасах, прагне допомагати тим, хто оберігає небо над країною – Збройні сили України. Співпрацюємо з міською та обласною радами. Постійно розвиваємося та залучаємо ще більше допомоги. Цього року стартував проєкт «ЯМаріуполь Поруч». Ми їздимо, надаємо підтримку в області.
Заступниця міського голови Черкас Марина Гаркава висловила підтримку осередку.
– У Черкасах проживає близько 1000 людей за реєстраційними довідками ВПО, транзитом у 2022 році ми фіксували близько 8000 маріупольців. Наразі в тимчасовому притулку проживає 12 родин з Маріуполя. Гуманітарну допомогу через Черкаський міський центр соціальних служб отримали 948 людей. Ми радіємо, що осередок працює, єднає людей, і є місцем «свій до свого». Ми завжди поруч. Маріуполь – це Україна! – додала вона.
До речі, три роки на базі вільного простору «Халабуда» з Маріуполя, який відновив роботу у Черкасах, безкоштовно ремонтують дрони для ЗСУ. Постійно тривають збори на деталі. Нещодавно їхні земляки з об’єднання «Freefilmers» передали волонтерам 20000 гривень – кошти, зібрані під час показів українських фільмів за кордоном.
– Усе, що нам потрібно, – це деталі, які замовляємо з Китаю. Але останнім часом із донатами справи йдуть надто повільно, до того ж ціни зростають, а запити від військових не зменшуються. Ці кошти працюватимуть на перемогу – у вигляді нових запчастин, які скоро повернуть у стрій ще не один дрон. Ми зустрілися в Києві, отримали гроші й домовилися побачитися восени вже в нашій майстерні в Черкасах, – повідомили у «Халабуді» на своїх сторінках у соцмережах. Тут переконані, індивідуальні внески об’єднуються у значущий результат.
У Черкасах маріупольці плетуть маскувальні сітки, печуть смаколики, проводять ярмарки та майстер-класи, допомагаючи фронту й підтримуючи один одного. Кожна зустріч об’єднує людей, дарує нові знайомства й нагадує, що навіть далеко від дому можна зберегти спільноту та робити маленькі, але важливі кроки до перемоги.
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
Юлія Капуш
реклама
