Вони усміхалися й обіймалися, а дехто не міг стримати сліз. У кожного своя історія, але всіх об’єднує бажання допомагати українським захисникам і захисницям. Так у Черкасах відбувся благодійний ярмарок, організований маріупольцями, які знайшли тут прихисток. Захід приурочили до третьої річниці роботи центру «ЯМаріуполь. Черкаси».
Єдність у дії: мешканці Маріуполя плетуть, печуть і донатять
Гості мали змогу придбати смаколики від майстринь – пиріжки, тістечка, вафлі, кекси. Крім того, на ярмарку представили вироби ужитково-декоративного мистецтва, прикраси, іграшки ручної роботи, квіти. До події готувалися ретельно, розповіла маріупольчанка Евеліна Борисова. За її словами, до ярмарку долучилися майстри з Маріуполя різного віку – і старші, і молодші. Жінка продавала вироби, деякі з яких були зв’язані нею власноруч.
– У продажу був і жилет із Карпат, рації-трофеї, забрані в російських військових. Їх привезли маріупольці, які зараз боронять Україну на Донецькому напрямку. Також пропонували друковану продукцію від черкаської видавчині Юлії Чабаненко. Ми намагалися зібрати якомога більше лотів, а всі гроші підуть на допомогу ЗСУ, бо це дійсно важливо.
Плетіння сіток стало невід’ємною частиною зустрічей у центрі. Тут знання передають від людини до людини. Евеліна Борисова додала, що навчилася плести маскувальні сітки у волонтерській спільноті «Черкаські павучки», а тепер ділиться своїми знаннями з відвідувачами центру «ЯМаріуполь». Навіть на ярмарку залучили небайдужих до плетіння.
– Я виїхала з Маріуполя у березні 2022 року. Майже всі, хто працює в нашому центрі, опинилися під окупацією. Дехто зміг виїхати чи вийти раніше, залежно від того, де саме жив... З восьмої ранку до шостої вечора приходимо до центру: тут в’яжемо, плетемо, а взимку ще й виготовляємо окопні свічки. Усе відправляємо на передову.
Хоча раніше не плела сітки, вже другий місяць із задоволенням долучається до цієї справи, розповіла пані Тетяна, волонтерка. – Усьому навчила пані Евеліна, вихователька дитячої кімнати. Якщо щось не зрозуміло – завжди можна звернутися до нашої наставниці.
Одна команда витрачає на плетіння сітки розміром 4х6 метрів у середньому 4-5 днів. За серпень волонтери центру сплели 5 маскувальних сіток, що становить 150 квадратних метрів. Від початку роботи, з 2024 року, вже виготовили 1500 квадратних метрів сіток для ЗСУ.
Поруч із Евеліною Борисовою гостей частувала свіжоспеченими вафлями Олена Стебліна. У коментарі «Прочерку» вона розповіла, що захопилася випічкою ще в Маріуполі, коли була в декреті.
Нагадаємо, Олена – колишня військова. Отримала грант від держави на 500 тисяч гривень і змогла відкрити власну кондитерську-кав'ярню в Черкасах, де створила два робочих місця.
– На початку повномасштабного вторгнення я з двома доньками виїхала з Маріуполя. Чоловік залишився там, тримав оборону в «Азовсталі» й досі перебуває в полоні. Уже рік, як відкрила свою кав’ярню. Намагаюся брати участь у благодійних заходах. Для дітей проводжу майстер-класи: розмальовуємо пряники, робимо поробки для наших захисників, що тішить їхні серця.
Смаколики в пані Олени придбала Галина Біленька. У пам'яті той день, коли довелося залишити все. П’ята ранку, на зв’язку – син-військовий. Він наказує: «Швидше виходь!».
– Завдяки сину я змогла залишити Маріуполь 24 лютого 2022 року. Він казав: «Мамо, нічого не бери». Вийшла з дамською сумочкою, забрала лише документи, більше нічого. З п’ятої ранку він кричав, щоб я виходила, кожні 15 хвилин телефонував і запитував, де я. Усе це завдяки моїй дитині. Зараз у Черкасах я одна.
Колись вона навіть не знала, де знаходяться Черкаси, а зараз радіє, що живе саме тут і завела нові знайомства.
– Вдячна Богу, що він подарував мені подруг – і черкащанок, і маріупольчанок, подарував мені повернення в професію. Більше двох років я була лікарем у центрі «ЯМаріуполь», відкрила тут центр первинки з маріупольськими лікарями. Так сталося, що пішла працювати в приватний центр лікарем-педіатром, а мої лікарі залишилися. Вони як моя рідня – сестрички, братики. Приходжу до них і волонтерю.
Галина Біленька активно підтримує різні благодійні ініціативи, усвідомлюючи їхню важливість, адже син служить у «Азові».
– Ми не маємо права втомлюватися, – каже вона. – Там, на війні, хлопці та дівчата працюють без упину. Наші невеликі внески насправді роблять велику справу, малих донатів не буває.
Тисяча історій, одне місто – Черкаси
Допомагає ЗСУ, адже є надія на повернення окупованих територій, поділилася херсонська письменниця Зоя Щербініна. Вона пропонувала придбати за донат свою поетичну збірку «Невідправлені листи». Там зібрані твори, написані ще задовго до повномасштабного вторгнення.
– Переселенство накладає певні обмеження – ти залишаєш своє звичне коло спілкування. За три роки тут я, звісно, знайшла близьких людей. Але все одно намагаєшся вириватися в люди, шукати нові знайомства, спілкуватися. Це дуже цінно. Благодійність, особливо збори для ЗСУ, дає надію, що колись ми зможемо повернутися додому – і в Маріуполь, і в Херсон, і на лівий берег Херсона, який нині окупований.
Також у програмі були майстер-класи з виготовлення свічок та створення пейзажів, виступи місцевих артистів, чаювання, була облаштована фотозона.
В Україні діють 32 центри переселенців-маріупольців, які відкриті з ініціативи міського голови Маріуполя Вадима Бойченка.
Керівниця центру «ЯМаріуполь» в Черкасах Катерина Аксенко сказала, що вони збирають гроші для військових маріупольського гарнізону на дрони та РЕБ-комплектацію. Сума збору поки не називається, бо він триває.
– Дякуємо всім, хто приєднався. Особлива подяка черкаській громаді, яка підтримує нас уже три роки. Наш невеликий осередок, серце Маріуполя в Черкасах, прагне допомагати тим, хто оберігає небо над країною – Збройні сили України. Співпрацюємо з міською та обласною радами. Постійно розвиваємося та залучаємо ще більше допомоги. Цього року стартував проєкт «ЯМаріуполь Поруч». Ми їздимо, надаємо підтримку в області.
Заступниця міського голови Черкас Марина Гаркава висловила підтримку осередку.
– У Черкасах проживає близько 1000 людей за реєстраційними довідками ВПО, транзитом у 2022 році ми фіксували близько 8000 маріупольців. Наразі в тимчасовому притулку проживає 12 родин з Маріуполя. Гуманітарну допомогу через Черкаський міський центр соціальних служб отримали 948 людей. Ми радіємо, що осередок працює, єднає людей, і є місцем «свій до свого». Ми завжди поруч. Маріуполь – це Україна! – додала вона.
До речі, три роки на базі вільного простору «Халабуда» з Маріуполя, який відновив роботу у Черкасах, безкоштовно ремонтують дрони для ЗСУ. Постійно тривають збори на деталі. Нещодавно їхні земляки з об’єднання «Freefilmers» передали волонтерам 20000 гривень – кошти, зібрані під час показів українських фільмів за кордоном.
– Усе, що нам потрібно, – це деталі, які замовляємо з Китаю. Але останнім часом із донатами справи йдуть надто повільно, до того ж ціни зростають, а запити від військових не зменшуються. Ці кошти працюватимуть на перемогу – у вигляді нових запчастин, які скоро повернуть у стрій ще не один дрон. Ми зустрілися в Києві, отримали гроші й домовилися побачитися восени вже в нашій майстерні в Черкасах, – повідомили у «Халабуді» на своїх сторінках у соцмережах. Тут переконані, індивідуальні внески об’єднуються у значущий результат.
У Черкасах маріупольці плетуть маскувальні сітки, печуть смаколики, проводять ярмарки та майстер-класи, допомагаючи фронту й підтримуючи один одного. Кожна зустріч об’єднує людей, дарує нові знайомства й нагадує, що навіть далеко від дому можна зберегти спільноту та робити маленькі, але важливі кроки до перемоги.
Юлія Капуш
реклама
