Тато, мама і двоє дочок, а ще пес, – усі вони добралися з Краматорська на Корсунщину 10 квітня. Їхній тато якраз був в гаражі, де брав бензин для евакуації, коли 8 квітня стався ракетний удар окупантів з комплексу «Точка У» по залізничному вокзалу в Краматорську.
Опісля родина поїхала подалі від війни. Думали вибиратися на Полтавщину, однак потім вирішили таки, що Черкащина розташована зручніше. Жінка – медик, а чоловік працював у сфері водопостачання. До Корсуня вони приїхали саме тоді, коли на Черкащині була гроза, гриміло і це здавалося схожим на звуки віддалених вибухів. Згодом через грім вимкнуло освітлення вулиць і вони блукали в темряві просто за Корсунем у пошуках потрібного села.
Зараз пригадують свій приїзд, немов у сні. Дякують місцевим, які їх прихистили, а потім зранку вже переселенці втрапили у потрібний будинок, а точніше – вагончик.
– Коли були в Краматорську, чоловік поїхав у Лиманський район Донеччини, там у наших батьків був запас бензину. Чоловік якраз був в гаражі, коли стався вибух. Казав, що було таке враження, наче весь гараж знесе. Дуже тривожно. Спочатку, у перший день війни ми поїхали в селище Щурове. Там невеликий будинок, поряд товариство сліпих, у них якраз було сховище. Ми туди перенесли все, що можна, навіть ліжко. Віддалені вибухи переносили важко. Врешті повернулися в Краматорськ і надумали виїздити далі: взяли одяг, ноутбук, інші речі, взяли корм тварині. Тим більше, про те, що треба евакуйовуватися, сказав голова обласної військової адміністрації. Волонтер з Ірпеня, з яким контактували, порадив їхати на Корсунь, – пригадує Людмила, мати двох доньок.
Волонтер сконтактував приїжджих з родиною з Корсунщини, вони прилаштували переселенців. Адже якраз знали власника вагончику у селі. Господар купив вагончик, опорядкував під житло та здавав в оренду туристам, які приїздили сюди на природу відпочити. Тепер тут живе родина з Краматорська. В цілому, пристойно: є дві кімнати, холодильник, телевізор. Собаці є де бігати надворі. Але, на жаль, поганий інтернет, тож старша донька поки не може налагодити дистанційне навчання.
У Краматорську їхня квартира ціла. Повертатися родина має куди. Але у жінки поки ще відпустка, яку вона поспіхом взяла на роботі. А як бути далі, ще не визначилися. Адже хоч Краматорськ за час війни вже бомбило, але такої страшної трагедії, як на вокзалі, ще не було. Тому злякалися, і поїхали. На перший час речі є. Влаштував і вагончик, де доводиться жити. Однак поки реєструватися переселенцями не поспішають, міркують, чи не їхатимуть далі – в західну Україну…
«Люди з'їжджаються саме до центру України, до Черкас та Черкаської області. Чому? Тут питання зручності. Якщо дивитися на карту України, то військові дії були на півдні, півночі, сході. Щодо мирних міст – це Дніпро, Полтава, Кропивницький та Черкаси. Найменше ехо війни відгукується у центрі країни. І потім, якщо виїхати вранці з Дніпра або з Харкова, то куди ви приїдете на вечір? До Черкас, а сил далі їхати нема. Куди далі із Черкас? – у Рівне, Луцьк, Хмельницький? Може, Львів? Але раптом усе заспокоїться, тоді з Черкас ближче повертатися додому, до своїх міст на сході країни. Люди розуміють, що звідси легше можна поїхати назад», - каже "Прочерку" координатор роботи з переселенцями гуманітарного центру Черкаської міськради Володимир Панченко.
Назарій Вівчарик
Читайте також інші статті автора:
Двічі переселенці: колись вони утікали від окупанта з Донбасу, тепер родина втекла з Харкова…
«Думали, що на декілька днів. А лишилися надовго…» Кількість приїжджих людей на Черкащині зростає
Колишній вчитель танців – тепер один з організаторів волонтерського центру
Жителька Києва, що переїхала на Золотоніщину: замальовуємо дні, рахуючи, коли вернемось додому
«За десять хвилин знайшли людині потрібне взуття», – волонтерський центр в Лисянці
