Гарячі номера телефонів

Родина пенсіонерів переїхала з Харкова на Чигиринщину – Наталія Ігорівна і Віктор Вікторович. Раніше проживали у Стаханово (згодом Кадіївка) на Луганщині, але після 2014 року змушені були покинути дім і перебралися до Харкова. Проте після 24 лютого, коли російські окупаційні війська почали нападати на Україну, родина перебралася на Черкащину, де їх прихистили у хаті на Чигиринщині. А сам власник хати виїхав до осені в Польщу.

ПЕРЕДАЧА ПАКУНКУ Оскільки багато чого робиться завдяки волонтерам, то і на коробці напис про іграшки, бо саме будинок іграшок дав коробки для пакування речей, але, звісно, переселенка отримала не іграшки. А речі, що їй зараз вкрай необхідні

ПЕРЕДАЧА ПАКУНКУ Оскільки багато чого робиться завдяки волонтерам, то і на коробці напис про іграшки, бо саме будинок іграшок дав коробки для пакування речей, але, звісно, переселенка отримала не іграшки. А речі, що їй зараз вкрай необхідні

– Господар будинку, побачивши машину, дивувався, як ми цими старими «Жигулями» доїхали сюди. З Харкова сюди ми їхали 20 годин, чотири рази ламалися. З собою взяли насамперед собаку і кота. Уже тут довідалися від племінниці про «Співдію», замовили продукти і одяг, бо ось, як бачите, практично не взяли ніяких речей, вибиралися дуже швидко, – пригадує Віктор Вікторович.

Наталія Ігорівна родом з Попасної, у тому напрямку зараз, за повідомленням Міноборони, намагаються наступати війська РФ.

– Пригадую Стаханово. Там лишився будинок і квартира доньки. Один раз вдалося туди з’їздити, то бачили, що вже наші ворота хтось зняв… Переселилися у Харків на 12-й поверх. Бачили як війська росії почали обстрілювати П’ятихатки. Наша багатоповерхівка стояла на окраїні Салтівки, найбільшого житлового масиву Харкова. І про війну ми ще знали 23 лютого, бо з Попасної якимсь чином зателефонувала сестра і сказала те, про що у них вже люди говорили, – каже Наталія Ігорівна. – Тяжко було, але тепер знов ось доля змусила переїздити. Ми першим ділом переймалися за доньку, внучку і зятя. Вивозили насамперед їх, про речі не думали. Діти з онукою поїхала до Німеччини, а ми вже сюди на Чигиринщину по знайомству.

1649445912799 Тепер родина не хоче навіть цікавитися, що там з квартирою в Харкові. Головне живі. Пригадують, як виїжджали в 2014 році з Донбасу, то після шуму на вулиці ще певний час у квартирі відходили від вікон, щоб не поранитися у разі вибуху.

Сьогодні у рамках проекту «Співдія» волонтери доставили родині пенсіонерів посилки. Нагадаємо, що через сайт https://spivdiia.org.ua можна замовити деякі необхідні речі і згодом волонтери формують заявки, все пакують і надсилають або везуть за потреби людям.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Шлях із пекла до раю: Харків’янка дві доби добиралася з прифронтового міста до Черкащини, яка здалася їй раєм

У одному з сільських магазинів волонтер уточнює адресу до одинокого літнього чоловіка, який замовив продукти. Він не переселенець. Але у зв’язку з війною, соцслужби менше звертають на нього уваги і чоловіку з інвалідністю тяжко зводити кінці з кінцями. Продукти були доставлені і йому.

У одному з сільських магазинів волонтер уточнює адресу до одинокого літнього чоловіка, який замовив продукти. Він не переселенець. Але у зв’язку з війною, соцслужби менше звертають на нього уваги і чоловіку з інвалідністю тяжко зводити кінці з кінцями. Продукти були доставлені і йому.


Так, 8 лютого, волонтери розвезли ряд пакунків, зокрема, по Черкасах та у Чигиринський край. І отримують допомогу не лише переселенці, а ті, хто просто опинився в скрутному становищі і кому не вистачає на елементарне, хто жив за підтримки соцдопомоги тощо. І допомагають формувати і доставляти продукти та речі людям всі небайдужі. Так, до проекту «Співдія» сьогодні долучився правозахисник і художник, які просто знайшли час та за власні кошти возили речі людям.

До слова, у Черкасах пакунки отримала Вероніка, яка ще до війни приїхала до Черкас з Тростянецького району Сумщини. Вона втрапила з родиною в Черкаси через сімейні обставини. А от уже її родичів приїхати змусила війна…

– У Мельниках у нас 4 родини. Там знайшли хату. Ми замовили через «Співдію» насамперед продукти. Людям цього бракує, – каже Вероніка. – Єдине добре, що тут тихо і спокійно, це головне для діток…

Автор: Назарій Вівчарик

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Колишній вчитель танців – тепер один з організаторів волонтерського центру в Звенигородці

Угода про спільні дії підписана між правозахисниками, Черкаською молодіжною радою та Золотоніською громадою

Жителька Києва, що переїхала на Золотоніщину: замальовуємо дні, рахуючи, коли вернемось додому

Співдія: черкащани розбудовують мережу гуманітарної допомоги по всій області

«За десять хвилин знайшли людині потрібне взуття», – волонтерський центр в Лисянці

Мама з чотирма дітьми, яка приїхала з Авдіївки в Золотоношу: Хочеться дуже додому!

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат
bigmir)net TOP 100