Наразі ніхто не знає, як від імовірних обстрілів врятувати пам’ятник на могилі Кобзаря і саму могилу.
Складність ситуації полягає в тому, що обкладення пам'ятника на могилі Шевченка мішками з піском не є можливим через те, що там дуже нестійкий ґрунт і осідає вже сам по собі.
Про це 20 серпня розповіла генеральна директорка Шевченківського національного заповідника Валентина Коваленко в ефірі ТСН в рамках телемарафону.
"На жаль, ми зверталися в усі інстанції, подавали грантові заявки до світових фондів для того, щоб допомогли нам оцю складну конструкцію - могилу Тараса Шевченка - підказати, як захистити. Сьогодні могила Тараса Шевченка - у досить загрозливому стані, тому що осідає ґрунт. 2010 року за Партії регіонів, коли та влада поспішала реконструювати і музей, і меморіальний комплекс, було нароблено дуже багато помилок і гора, тобто могила, не була укріплена належним чином. Сьогодні вона осідає. І щоб могилу обкласти мішками для захисту від можливих ударів під час війни, ми не можемо допустити, тому що це є безпосередня загроза через просідання. Ми не знаємо, в якому стані склеп. І тому сьогодні оті підказки нам, що коригування пам'ятника сіткою затінячою, все це, звичайно, не дуже ефективно. І тому лише молитвами українців... Ми доглядаємо могилу, захищаємо, як можемо, але на сьогодні така справа. Інші пам'ятки захистили, оббили матеріалами відповідними", - сказала вона.
З її слів, у першу чергу потрібні серйозні наукові дослідження, а потім уже безпосередньо вони дадуть результат, буде виготовлена відповідна науково-проєктна документація. І, звичайно, що потім уже укріплювати.
реклама
Коментарі
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвіли,
Неначе лілії, дівчата.
Пишалася синами мати,
Синами вольними... Росли,
Росли сини і веселили
Старії скорбнії літа...
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп'яли.
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: “Te Deum! алілуя!..”
Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.
Щось дуже знайоме в цих рядках українського генія...Що?!!!
Стрічка RSS коментарів цього запису