Канівська ГЕС знаходиться на заплаві правого берега Дніпра біля північної околиці міста Канева і є другою сходинкою Дніпровського каскаду. Її будували давно, перший кубометр бетону заклали ще у 60-х роках. Згодом запустили. Та нині ПАТ «Укргідроенерго» говорить про будівництво Канівської ГАЕС. Проект будівництва Канівської ГАЕС був розроблений у 1985 р. згідно зі «Схемою розміщення ГЕС та ГАЕС на території Європейської частини СРСР до 1990 р.». Роботи з будівництва ГАЕС, що почалися у 1985 р., були зупинені із отриманням Україною незалежності. Однак сьогодні, очевидно, можуть бути відновлені. І ПАТ «Укргідроенерго» заважає хата селянина – Миколи Петровича Клочка.
У середині 2000-их проект будівництва Канівської ГАЕС «зняли з полиці». Однак не всі схвалюють таке рішення. Зокрема, там шукали й «корупційні схеми», писали ЗМІ. Були питання і по екології…
Все-таки будівництво планувалося давно. І людей з села, яке на місці будівництва, вирішили переселити. Їм будували будівлі. Це все, знову ж, тривало ще з 80-х років, потім процес заморозився, хоч село частково було переселене. Один з громадян (батько нинішнього селянина Миколи Петровича) також отримав можливість переселитися з села Бучак туди, куди переселяли інших, - в сусіднє село Студенець. Він підписав відповідні документи, та будівництво його будинку через замороження будівництва ГАЕС затяглося до 1997 року. Чоловік врешті переїхав, але вже мав дорослого сина Миколу, який на той час жив у старій хаті, призначеній на знос. І йому також мали надати компенсацію (бо це вже була інша повноцінна родина), але не надали.
І пан Микола живе собі у хаті, яку йому переписав батько. Але враз до нього прийшли з судовим позовом, вимагаючи виселитися. Мовляв, всі старі хати в Бучаку у власності ПАТ «Укргідроенерго», скаржиться пан Микола «Прочерку».
Адвокат Олександр Ілясов, що став на захист селянина, каже: нині триває підготовча стадія у справі, а потім вже буде розгляд в суді по суті. І сторони будуть обґрунтовувати заяви.
– Ще у 80-х роках у Бучаку людям давали оціночні акти, які вони мали підписати. Мова йшла про те, чи людям компенсують переселення коштами, чи дадуть хату. Це була організація, правонаступником якої і стало ПАТ «Укргідроенерго». Люди згоджувалися переїжджати на нове місце життя. Але дехто жив у хатах не один, там жило кілька родин. А деякі вважалися колгоспними дворами. На той час це було нормально. Такі були обставини. І батько Миколи Петровича (нині покійний батько) теж підписував документи, потім аж в 1997 році мав можливість переселитися у село Студенець, де селили інших (окреме питання, що по документах люди переселялися в хату, де має бути 80 квадратних метрів житлової площі, а було 37…). Але тоді було вже дві родини. Бо старший чоловік мав сина. Микола писав заяву, але йому сказали, що не знайшли його в списках по переселенню. І Микола лишився у старій хаті. Час минав, після 2000-х знов заговорили про ГАЕС, а в 2013 році ПАТ «Укргідроенерго» врешті отримало земельну ділянку для будівництва ГАЕС. Дозвільні документи підписує Черкаська ОДА. У листі ОДА, коли давався дозвіл на розробку технічної документації, було сказано: робити відведення землі поза межами населених пунктів. А село Бучак – населений пункт… Та незважаючи на те, що село втрапило у межі відведення, облдержадміністрація сама ж затвердила рішення. І з 2013 року «Укргідроенерго» безстроково володіє земельною ділянкою на правах постійного користування… І вийшло, що Микола Петрович Клочок раптом опинився на землі «Укргідроенерго», але ж у своїй хаті, в якій народився, одружився… І в 2018 році він йде в БТІ і реєструє право власності на свій будинок. Тоді «Укргідроенерго» надсилає одну комісію… Потім другу комісію… І просять суд виселити Миколу. Позов складений так, немов через хату Миколи потерпає вся енергетика… – надає коментар адвокат Олександр Ілясов.
Нині хата і дворище є засобом для життя селянина. Микола Петрович там живе, працює, тримає бджіл, господарство, вирощує городину. Водночас його майбутнє невизначене. Через суд найбільша гідрогенеруюча компанія України, що включена до переліку 15 найбільших підприємств державного сектору економіки, сумарні активи яких складають 70 відсотків від загального показника у держсекторі, вирішила прибрати з тієї території селянина Миколу. Коли і як буде будуватися ГАЕС – невідомо.
– Сільрада стала третьою особою, хоч третя особа взагалі б не мала тут бути, поки не порушено їх прав як третіх осіб. І, що дивно, сільрада стала на бік тієї особи, яка виселяє жителя села. Сільраду представляє адвокатка… А «Укргідроенерго» за тисячі гривень найняло адвоката, щоб забрати хату в чоловіка, яка коштує, ну, можливо, 6 тисяч доларів… Я не можу зрозуміти, чому людині не хочуть заплатити компенсацію чи переселити в інше житло. Мовляв, якщо колись Миколу не включили в списки, то його нібито не існує. Але ж це несправедливо! – каже адвокат селянина.
Раніше, на слуханнях у сільському клубі, люди протестували проти будівництва ГАЕС, вважаючи це неекологічним рішенням.
– ГАЕС – це абсолютно інша конструкція, ніж ГЕС. Для ГАЕС потрібні дві водойми, верхня і нижня, а посередині труби і вода качається насосом. Такі конструкції будуються поряд з великими виробниками електроенергії, наприклад, поряд з атомними станціями. Будівництво ГАЕС зруйнує екосистему Канівських гір, призведе до вирубки лісів на 1000 га, унеможливить створення Середньодніпровського національного парку, призведе до знищення села Бучак, а також знищить унікальний комплекс археологічних пам’яток, розташованих в межах Бучака. До того ж ГАЕС – застаріла і дуже дорога технологія маневрових потужностей, – каже старший науковий співробітник державного історико-культурного заповідника Трахтемирів, громадський активіст Дмитро Іванов.
Редакція видання також звернулася за коментарем до «Укргідроенерго», проте поки не отримала відповіді. Але у разі отримання позиції іншої сторони готові розмістити і їх бачення ситуації.
Назарій Вівчарик
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису