У суботу, 25 листопада, Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу, та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
На Соборній площі, о 16:00, черкащани долучилися до Загальнонаціональної хвилини мовчання, а також до акції «Запали свічку».
До присутніх звернувся голова Черкаської ОВА Ігор Табурець:
– Це рана, яка досі ятрить кожному українцю, кожному свідомому громадянину нашої держави. Це сумні, трагічні сторінки української історії. Мільйони життів. Лише на Черкащині, за період Голодомору 32-33 років, загинуло більше 300 тисяч українців. Сьогодні, 90 років потому, ми бачимо, що хтось знову хоче нав'язати геноцид українців за кордоном – рашистський геноцид. Геноцид, пов'язаний з мінуванням наших зернових полів, обстрілами наших аграріїв, наших портів. Націлений на те, щоб стерти нашу потужну націю з лиця землі.
Ігор Табурець наголосив, що ми обов'язково здолаємо це зло, і ніколи не пробачимо трагічних років, які спіткали Україну. Ми маємо бути єдиними, рухатися вперед, і ми переможемо.
– Сьогодні ми згадуємо найтемніші сторінки української історії – Голодомор. 90 років тому в українські села прийшов голод, організований більшовиками. Вони позбавили українців найціннішого права – права на життя. В страшних муках помирали немовлята, діти, вагітні жінки, матері, цілі родини, вимирали вулиці та села. Душегуби не змогли знищити нашу памʼять. Масштабні спроби обманути, переписати книжки, поставити печатки на архіви приховати та знищити правду про голод були марними. Українці добивались правди і справедливості. Сьогодні українці зі зброєю в руках відстоюють фундаментальні цінності, започатковані Декларацією прав людини і громадянина. Характер декларації сьогодні особливо актуальний. Він стверджує, що люди народжуються і залишаються вільними у правах, покликані об’єднуватися для збереження природних і невід’ємних прав людини. Цими правами є свобода, власність, безпека та опір гніту. Пам’ятаємо про це, – сказав перший заступник голови Черкаської обласної ради Роман Сущенко.
Громадська активістка, депутатка Черкаської міськради Любов Майборода подякувала тим, хто прийшов на площу. Згадала, як пережили Голодомор її рідні:
– Моєму батьку було 3 роки, коли в нього померла мати. У мого чоловіка вся мамина рідня померла від Голоду. Ми сьогодні зібралися не тільки для того, щоб страждати і згадувати ті страшні часи. Ми зібралися, щоб сказати «Ніколи більше». У ті часи при владі була монополія, одна політична сила – більшовицька Комуністична партія. Там, де є монополія, вона собі присвоює право: вирішувати, що людям потрібно, як їм жити, йде насильницька колективізація, і завершується все Голодом.
За словами Любові Майбороди, 32 років тому Україна відірвалася від цієї монопольної більшовицької орди, стала розбудовувати демократичну країну.
Наприкінці заходу усіх охочих пригостили невеликими шматочками хліба.
Юлія Капуш
реклама
