Переносниками вірусу сказу можуть бути будь-які теплокровні тварини – як дикі (лисиці, кажани, їжаки, вовки, єноти), так і домашні (собаки та коти). Випадки сказу серед домашніх тварин реєстрували цього року і на Черкащині.
Так, на хуторі Буда Черкаського району встановлено сказ домашнього кота, який не був щеплений проти сказу, повідомляє Черкаський обласний ЦКПХ.
У селі Красносілля на сказ захворів кіт, якого підгодовували на території приватного домоволодіння.
У місті Сміла лабораторно підтверджено випадок сказу в домашнього собаки. За результатами епідеміологічного розслідування, проведеного фахівцями Смілянського відділення ДУ «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», встановлено, що 4 лютого жителька Сміли привела домашню собаку до ветеринарної клініки для стерилізації. 6 лютого собака вкусила власницю за руку, а через 4 дні тварина померла. Виявилося, що собака не була вакцинована проти сказу.
Загалом упродовж двох місяців цього року, за інформацією Державної регіональної лабораторії Держпродспоживслужби, в Черкаській області сказ лабораторно встановлено у 20 тварин, зокрема, 6 котів, 11 собак та 3 лисиць. Від нападу хворих на сказ тварин постраждало 40 черкащан. 276 осіб звернулись по антирабічну допомогу внаслідок нападу тварин, антирабічні щеплення отримало 142 особи.
Сказ – особливо небезпечне, гостре, заразне, надзвичайно тяжке і невиліковне інфекційне захворювання тварин і людини, яке неминуче закінчується смертю.
Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок потрапляння її слини на свіжі поранення, подряпини або слизові оболонки.
Особливо небезпечним є те, що вірус може з’являтися у слині тварини за кілька днів до появи перших симптомів. Тобто тварина може поводитися цілком природно, але бути інфікованою. Небезпека може приховуватися навіть у вашому домашньому улюбленці. Тому після укусу будь-якою твариною потрібно йти до лікаря.
Інфікуватися від хворої тварини можна через:
• укус;
• подряпину чи мікроушкодження шкіри;
• потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
Починати введення вакцини та імуноглобуліну потрібно якнайшвидше після укусу або ослинення, тобто немає граничного терміну початку вакцинації. Це пов’язано з особливістю розвитку хвороби.
Якщо розвиваються симптоми сказу, допомогти хворому неможливо, можна лише полегшити його страждання.
Тож вакцинуйтеся та вакцинуйте дітей проти сказу, якщо їх вкусив (чи ослинив слизову оболонку або пошкоджену ділянку шкіри) собака чи кіт – навіть домашній, навіть вакцинований, навіть той, якого ви бачите щодня.
Вакцинація проти сказу – це не лише відповідальність власника тварини, а й гарантія безпеки для всього суспільства.
В Україні всі домашні улюбленці повинні бути вакциновані від сказу, враховуючи складну епізоотичну ситуацію. Періодично сказ реєструється у тварин, що ніколи не покидали квартиру. Також маємо враховувати, що під час воєнного стану будь-яка тварина може опинитися на вулиці раптово і мати контакт із хворими тваринами.
Звертаємо увагу, що для профілактики сказу необхідно:
• щороку вакцинувати тварин проти сказу,
• дотримуватись правил їх утримання,
• триматися і тримати домашніх улюбленців якнайдалі від диких тварин,
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами,
• невідкладно звертатися по медичну допомогу після потенційного контакту.
Пам’ятайте, вчасно і кваліфіковано проведена первинна хірургічна обробка ран та вакцинація проти сказу можуть вберегти вас від трагічних наслідків, зазначають фахівці.
реклама