Два роки тиші й невідомості. Після того, як Андрій пішов захищати рідну землю, зв'язок із ним обірвався. Пропав безвісти. Для рідних — нестерпне чекання, безсонні ночі, молитви і віра… Віра, яка не згасла.
І ось — він вдома. Живий. Нескорений. Сильний.
У центрі міста, біля пам’ятника Героям Небесної Сотні, зібралися люди — щоби зустріти свого Воїна. У кожному погляді — трепет, хвилювання, сльози на очах. Батько Андрія — в очікуванні, шукає очима сина. Сестра — з короваєм на вишитому рушнику, обличчя світиться від радості. Поруч — очільник громади Василь Сідько з Державним Прапором і подякою від усіх нас. Представники культури — з квітами, з хлібом, з глибокою шаною.
Міський голова загортає Захисника в український прапор — символ гідності й незламності. Поклали квіти до пам’ятника — як знак пам’яті про тих, хто досі не повернувся.
Тальнівська міська територіальна громада, фото громади
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису