Кошики з пасками, військова форма на стільцях та серце, обклеєне фотографіями зниклих безвісти та тих, хто в полоні — таку інсталяцію підготували на акцію перед Великоднем у Черкасах. На ній зібралися понад пів сотні людей.
Як розповіла Суспільному співорганізаторка акції Оксана Коцуконь, хочуть нагадати, що для родин, які очікують своїх рідних, свят немає, бо вони щодня продовжують жити очікуваннями.
Під дощем з парасолями, в дощовиках та з плакатами рідних в руках стояли вздовж Соборної площі учасники акції. Серед них — в очікуванні брата Валентина Саліхова. Вона розповіла, що спілкувалися з ним за два дні до його зникнення.
"Він пішов по повістці. Моєму братові 52 роки. Зник у вересні 2024 року. В частині нічого не кажуть — пішли на «нуль» міняти побратимів і зникли. Шукаємо, очікуємо".
Черкащанка Катерина сподівається на повернення батька її доньки:
"Мій колишній чоловік, тато моєї доньки — Яловенко Сергій Юрійович, зник безвісти. Служив у 71-й аеромобільній бригаді. Це сталось, коли було влучання дрона по позиції, після цього зв'язок обірвався. Вже рік і три місяці ми нічого не знаємо — повна тиша. Ми приходимо на акції, щоб бути його голосом. Ми дуже його чекаємо, віримо в його повернення. Сьогодні планується обмін, ми також віримо, що будуть гарні новини. Ми тут за кожного, ми чекаємо повернення кожного героя".
Іван Горобець — військовослужбовець. На Покровському напрямку його пасинок Олександр Катречко зник безвісти. Дружина пана Івана поїхала на обмін в надії побачити його в списках. Сам же вирішив йти на площу до таких же родин, розповів він:
"Сина немає вже півтора року. Один побратим розповів, що разом з ним були хлопці — двоє поранені, а четверо — втекли, не дочекавшись їх. Дружина поїхала на обмін. Надія завжди є, тому сподіваємося на повернення".
Олена Кедесь чекає друга дитинства — захисника Маріуполя, офіцера 36-ї окремої бригади морської піхоти:
"Завтра буде чотири роки як він зник безвісти. Саме 12 квітня 2022 року сталася одна з найбільших трагедій із захисниками Маріуполя — відбулася друга спроба прориву із заводу Ілліча, загинуло дуже багато хлопців, багато потрапили у полон і зникли безвісти, в тому числі і Вадим. Вадим — командир десантно-штурмової роти, вони були найпершими і залишилися вірними завжди"
Та додала, попри відсутність інформації, вони всі продовжують вірити у його повернення:
"Ми не здаємося, ми його дуже сильно чекаємо, віримо, ми чекаємо всіх".
Черкащанка Валерія стоїть за свого коханого, який зник безвісти пів року тому:
"Стою за хопця Володимира. Його мобілізували в травні 2025 року, а в жовтні ми дізналися, що він зник безвісти. Служив у 37-й бригаді, рядовий-стрілець. З побратимами також не вдалося зв'язатись, вони зникли разом з моїм хлопцем в один день. Я сподіваюсь, що можливо знайду якусь інформацію про нього, адже тут ходять дівчата, хлопці яких були в одній бригаді з моїм хлопцем і які також шукають інформацію про своїх рідних".
В цей час містом проїжджала автоколона з 11 машин, розповіла її співорганізаторка Анна Ключник:
"Сьогодні наш автопробіг присвячений пам'яті Героя України Назара Набережного. Ми згадуємо про нього в честь його дня народження і він з нами в душі. Для нас — свят немає, поки наші хлопці не повернуті і в невідомості. Але ми хочемо показати й нагадати людям, що не потрібно забувати наших захисників в період свят, бо вони поряд, вони з нами в душі і ми їх чекаємо".
Акцію вирішили організувати перед Великоднем, аби кожний охочий зміг долучитися, пояснила її співорганізаторка Оксана Коцуконь. Попри погодні умови, свята — вони продовжують стояти і нагадувати про кожного захисника.
"Акція присвячена незмінно — тим, кого ми чекаємо вдома. Напередодні Великодня ми хочемо показати те, що поки їх немає — у нас свят бути не може. Ми чекаємо на їхнє повернення, без винятку. Цією інсталяцією ми будемо нагадувати, що в полоні свят немає. А тут — це нагадування, що ми про них пам'ятаємо".