Морозного й тривожного ранку в самому серці Сміли зібралися десятки містян — рідні, близькі, друзі та просто небайдужі.
Вони прийшли сюди не з гаслами, а з болем у серці й надією в очах, з портретами дорогих серцю людей, щоб разом піднести щирі, слізні молитви за тих, хто нині перебуває в рашистському полоні або вважається зниклим безвісти. Для багатьох із присутніх молитва сьогодні — чи не єдина ниточка, що тримає віру в повернення найдорожчих додому.
Рівно о 9-й годині ранку площа завмерла. У скорботній хвилині мовчання всі схилили голови — кожен зі своїм болем, своїм ім’ям у серці, своїм очікуванням.
На заклик рідних відгукнулися смілянські священники місцевих парафій ПЦУ й звершили соборний молебень просто неба. У спільній молитві лунали прохання за багатостраждальну Україну, за її народ, за незламні Збройні Сили, за Перемогу над рашистськими агресорами, за справедливий мир і за наших воїнів, чия доля досі залишається невідомою.
Серед тих, хто молився, був і смілянський священник Сергій Чукін, який опікується парафією храму на території психоневрологічного інтернату. Його син Богдан і рідний брат також вважаються зниклими безвісти. Тому сльози цього ранку були особливо близькими й зрозумілими кожному. Поруч із ним молилися парафіянки Покровського храму Сміли — матері, чиї сини востаннє виходили на зв’язок, після чого зникли.
З теплим духовним словом до присутніх звернулися панотці Богдан Степчук і Михайло Шевчук. Вони закликали не втрачати віри, триматися разом і не припиняти молитви за повернення наших Героїв.
За домовленістю з організаторами, такі молитовні зібрання відтепер відбуватимуться регулярно — як знак спільної пам’яті, спільної надії й спільного чекання.
Олександр Слєпцовський, фото автора
реклама
