З5-річний дільничний Олег Малий п'ять років працює дільничним у селі Мошни Черкаського району. У рамках профілактичної операції обласного управління міліції «Візит» поширив серед жителів села близько тисячі візитних карток, де зазначені контакти Черкаського райвідділу міліції, телефон та адреса його дільниці, дні й години прийому, пише «Газета по-українськи».
Дільничний пункт розташований у колишній будівлі сільської ради на вул. Леніна, в центрі села. Приймальні дні – вівторок і субота. Олег Малий торік став найкращим дільничним Черкаської області. Отримав ноутбук.
– Люди звикають до дільничного, як до лікаря, – продовжує. – Був у відпустці 45 днів. Приходжу, а мене чекають троє. Питаю: «Чому ж не їхали в Черкаси? А вони: «Чому ми будемо кудись їхати, як у нас є свій дільничний». Була й така ситуація, що оперативна група приїхала, а раніше судимий каже, що не відкриє, доки дільничний не приїде. Я приїхав, він глянув у вікно і відкрив. Мій робочий день починається о восьмій ранку. Сьогодні – в сім, бо в людей помер батько, а міліції потрібно засвідчувати, що це не насильницька смерть. Дзвонять цілодобово. Злочини різні бувають, від тяжких до банальних – кукурудзи хтось мішок украв, хтось похуліганив. Було, на жінку жалілися, що в неї 42 собаки в хаті жили.
Ідемо з міліціонером центром села. Кожен другий із ним вітається. Повз нас проїжджає «нива». Водій сигналить і махає рукою.
– Колись у нього скутер украли. Я зібрав усіх босяків та кажу: «Якщо хтось узяв, треба вернуть, бо так не роблять!» – розповідає Олег Олексійович. – Рано він мені дзвонить – скутер уже в дворі стоїть.
Їздить Олег Малий приватною «ладою». Вартість бензину райвідділ та сільська рада компенсують частково.
– Потрібно постійно і планомірно перевіряти раніше судимих, дебоширів, конфліктних. Увага їх трошки стримує. У мене є така сім'я, де батько вісім разів судимий, мати – шість, а її брат – чотири. То брата я на лікування відправив у тубдиспансер. А їх примусив, щоб сина в школу зібрали.
Навідуємося разом до проблемної сім'ї. Авто зупиняється біля старого будинку без паркана. 42-річний господар Валентин Ніколайчук щойно прокинувся. О 4.00 тільки прийшов із роботи. Працювати його влаштував дільничний.
– Я звільнився недавно з місць позбавлення волі, а таких сильно не беруть на роботу, – розказує Валентин. – Тепер працюю кочегаром у ресторані. Дільничний поміг. Він у нас хороший мужик. Ніяких конфліктів ніколи з ним не мав.
– Олексійович узагалі безконфліктний, – додає 34-річна дружина Олена.
Дільничний у цей час на вулиці розмовляє з її братом, який хворіє на туберкульоз. Заходить до будинку і запитує, де їхній син.
– Гуляє з сусідом, – відповідає батько.
Повертаємося до дільничного пункту.
– Я його влаштував, бо знаю ж, що пропаде, – говорить Олег Малий. – А коли людина працевлаштована, то менше дурь у голову лізе. Прийшов і думає вже, як відпочити. Олену літом прилаштовував на сезонні роботи, бо так їх не візьмуть. Попросив підприємців під своє слово. То ніхто на них іще не жалівся.
Відвідувачів у дільничному пункті немає. Олег Олексійович переглядає теки з документами і планування.
– Буває, люди приходять із такими питаннями, що не входять до моєї компетенції. Один каже: «У мене машини калюжу прямо під забором об'їжджають. Заляпують ворота». А що я йому скажу? Висохне калюжа – їздитимуть по дорозі. Разом із головою сільради проводжу освітню роботу, щоб люди не викидали сміття, а укладали договори про вивезення. Розказую, що краще заплатити 10 гривень на місяць, ніж платити тисячу штрафу.
Оголошення з фото інспектора, адресою дільничного пункту, телефоном є на дошці оголошень, у сільській раді та магазині.
реклама
