Найстаріша черкаська перукарня «Мальва», розташована на розі вул. Дашкевича та бул. Шевченка, працює понад 50 років. Знаходиться на першому поверсі житлового будинку. Тут – великі вікна без гардин, крізь які видно, що відбувається всередині, пише «Газета по-українськи».
– Були часи, коли завішували шторами вікна, бо слідкували, щоб жінки не бігали обслуговуватись в робочий час, – каже 65-річна перукарка Валентина Попова. Працює у «Мальві» понад 40 років.
У приміщенні чути різкий запах фарби для волосся. 27-річний адміністратор Галина Василенко питає, чи ми записані. Пропонує купити лак для волосся, якщо плануємо робити укладку. Жіноча стрижка в «Мальві» коштує 30-50 грн, хімічна завивка – від 70 грн. Фарбування волося – від 40 грн, укладка – 30-60 грн, треба приносити свої лак і пінку. Чоловіча стрижка – 25-40 грн. Пофарбувати волосся та вуса – від 30 грн.
У «Мальві» працюють півсотні перукарів, віком від 24 до 65 років.
– Раніше був один колектив, а зараз перукарі приміщення викупили, стали акціонерами. Здають робочі місця в оренду. Стажерам тут раді, хай приходять навчатися, – каже 50-річна перукарка Ірина Коваленко.
У жіночому залі працівниці п'ють каву з цукерками. Жінка зі щойно пофарбованим волоссям сидить біля сушарки, розмовляє по телефону.
– Назву обирали всім колективом, хотіли, щоб це була українська квітка, символ України, – розповідає Валентина Попова. – Відкриваємося рано. Раніше приходили стригтися вже о 07.30, а зараз 0 не ті часи. Рано можуть прийти тільки пенсіонери.
До залу зазирає чоловік.
– Дівчата, а нема Валєчки Василівни? До неї тільки ходжу стрижку робити, – каже 50-річний Данило Сагун. – Вона мене ідеально стриже, точно по міліметрах, – кладе мобільний телефон до кишені, сідає у крісло.
– Бувало, дзвонять, приходять до мене додому, просять: «Валю, виручай, терміново треба підстригтись». Роблю різні зачіски: з довгого волосся, класичні, такі як при Союзі, весільні, на випуски, в садочки. Шиньйони роблю з натурального волосся. Начоси, такі як у 1980-их. Раніше їх часто жінки з адміністрації робили, тепер мода знову вертається, – розповідає Валентина Василівна.
Заходить 60-річна Ельвіра Тищенко. Одягнена в пряму чорну спідницю та квітчасту блузу.
– Дівчата, ану наведіть мені марафет, бо я до онуки в ресторан на день народження спішу, – вмощується в кріслі, поправляє блузу.
Ірина Коваленко змітає у мішок волосся з підлоги.
– Вимітаємо, як клієнт піде. Бо часто люди просять не обмітати їх. Є такі, що свої коси забирають. Ми не проти.
– При Союзі з поляками дружили. Збирали волосся в мішки і здавали їм. А вони вже його відправляли на Німеччину. З волосся там робили глюконову кислоту для завивки, – додає Валентина Попова.
Біля чоловічого залу чекають кілька клієнтів.
– До нас і колишній мер Олійник приходив, і два голови з ОДА, теперішній мер Сергій Одарич був. Одарич і Олійник просили звичайну коротку стрижку. Олійник завжди до мене ходив, доки не переїхав, а от Одарич заходив лиш декілька разів. Льошенко та Лук'янець робили завжди класичні зачіски. Чайових ніяких не давали, зате на 8 Березня троянди дарували, – каже перукар Антоніна Романова.
реклама
