Головний санітарний лікар Черкас Василь Загородній купує продукти на базарі. Кавуни, м’ясо та овочі вибирає сам, все інше – дружина. Скуповуватися Василь Володимирович їздив разом із журналістом «Газети по-українськи».

Головний санітарний лікар Черкас, одягнений у білу теніску та світлі брюки, на чорному «шевроле» попрямував на ринок по вул. Сєдова.

– Минулого тижня вперше купив кавуна цього літа. Зазвичай не беру ранніх, чекаю кілька тижнів, коли їх продають масово. Тоді впевнений, що ягода – без нітратів і сульфатів, – каже Василь Загородній, поправляючи окуляри.

Кутова сітка з баштанними стоїть біля дороги на початку вулиці, поряд – кіоск із шаурмою. Біля вагів продавщиця, років 35, розрізає ножем навпіл кавуни, половинки обгортає плівкою.

– Беріть кавуни, гарні, ще ніхто не жалівся, – витирає руки брудним рожевим рушником. – Якщо хазяїнові діти вже другий тиждень їдять, то й своїм не боюся давати, – говорить.

Василь Загородній запитує, чи має документи з лабораторії та санітарну книжку.

– Працюю в онкологічному диспансері, книжка дома. А документи на кавуни робляться, завтра мають бути, – відповідає жінка.

– Купую їх тільки після того, як побачу, що документи й санітарна книжка в порядку. Також звертаю увагу на продавця, щоб не був хворим чи із брудними руками, – кладе гаманець до кишені Загородній.

На ринку ще в п'яти ятках пропонують кавуни. Документів торговці не мають. На прохання показати папери реагують агресивно. Продавець із найбільшої ятки з кавунами тікає. Лише одна продавщиця показує висновки лабораторії на баштанні з Херсона, але санітарної книжки при собі не має.

Напроти торгують огірками й помідорами.

– Ранніх огірків та помідорів не купую, – роздивляється овочі лікар. – Привожу зі Шполи від матері.

Їдуть на центральний ринок. Заходять до м’ясного павільйону.

– Свіже м'ясо купую тільки на базарі, бо в супермаркеті може бути переморожене. Колись батьки тримали свиней, кликали нас на свіжину. То я ще тоді навчився відрізняти якісне м'ясо. Не беру, якщо має незвичний блиск або коли від шматка м'яса в руці залишається рідина. Таке, як кинути на сковорідку, зменшується вдвічі. Це значить, що свиня вирощена на штучних кормах. Корисно їсти м'ясо із кров'ю, тільки воно швидко псується, – говорить Василь Загородній.

Поряд – рибний відділ. Запах у приміщенні – їдкий. Продавці припрошують один перед одним, аби купували товар.

– Рибу ловлю сам, але буває купую на ринку. Чи свіжа, перевіряю по зябрах: якщо червоні – то свіжа, як світліють, то процес псування почався. Риба ж гниє з голови – цим і керуюся, – каже чоловік.

В овочевому відділі частина місць із фруктами та овочами пустує. Головного санітарного лікаря одразу впізнають. Продавці показують документи та санітарні книжки.

Василь Володимирович вибирає кавуна.

– Якщо він зрілий, то дзвенить, а якщо в'ялий, то звуку не чути. Зазвичай купую великі. Вони в нас довго не залежуються – діти помагають з'їдати, – сміється. – Ось цього беру, гарний, ніде не придушений. Зважуйте.

Кавун заважує на 11 кг. Продавець пропонує взяти ще й пакет. Лікар платить 45 грн. Більше нічого не купує.

Василь Загородній любить куховарити. Дружині не дозволяє маринувати шашлик.

– Шашлик замочую лише в оцті або поливаю сухим білим вином. Завжди беру ошийок, там жирок є – то смачніше виходить, бо пісне м’ясо надто жорстке. Діти теж за моїм рецептом готують, – каже Василь Володимирович.

До м’яса нарізає кільцями п’ять-шість цибулин, у каструлі викладає шарами.

– Перший шар цибулі, потім – м’ясо, кидаю лаврове листя, солю та перчу за смаком. Так далі чередую, а тоді збризкую оцтом чи сухим білим вином. Залишаю на добу в холодильнику чи погребі. Маринувати м’ясо з майонезом небезпечно. Можна сильно отруїтися, – розповідає Загородній.

реклама