Керівник обласної «Батьківщини» показав свій заміський будинок по вул. Маяковського в селищі Лисянка журналістам «Газети по-українськи».
– Не бійтеся, собака не вкусить, – каже Анатолій Бондаренко.
З вулиці не видно вольєр з кавказькою вівчаркою Себастьяном. Двір вимощений плиткою. Встановлені камери відеоспостереження. Будинок одноповерховий, оббитий світлим сайдингом. Бондаренко тут мешкав, коли був селищним головою Лисянки та головою районної держадміністрації. У райцентрі живе його мати. Останні роки приїздить сюди з родиною на вихідні. У Черкасах має трикімнатну квартиру. Живе там із дружиною Валерією, 31 рік, дітьми Єлизаветою, 4 роки, та новонародженою Віолеттою. Від попереднього шлюбу має доньку Олександру, 14 років.
– Найдовше тут жив під час виборів торік, – розповідає Анатолій Васильович. Запрошує у дім. На лакованих дубових дверях показує сліди від вибуху гранати. – З другом Олександром Сінгаєвським тоді були. Він балотувався по округу, куди входила частина Лисянки, то жив у мене. На терасі вечеряли. Він пішов спати, а я новини читав по айпеду. Тільки посуд заніс у хату, чую вибух. Весь коридор в осколках був. Казали, що то був мій піар-хід. Тиражем 100 тисяч газет надрукували, що я сам влаштував вибух. Це додало 5 відсотків головному опоненту.
З коридору можна потрапити в котельню та вітальню. Біля вхідних дверей невеликий шкіряний диван. На тумбі монітор, на який транслюється спостереження з відеокамер.
– Тут шпалери сам вибирав і клеїв, – показує рожеві фактурні шпалери у вітальні господар. У сусідній кімнаті на полицях – портрет батька, булава, шматок бивня мамонта, годинник із позолоченим левом. На стіні висять п'ять ікон. Під стіною диван, застелений пледом.
– Це сонний диван. На нього тільки лягаєш і одразу засинаєш. Купив його з будинком 2005 року. Продавали знайомі. Мені місце подобалося дуже. Там далі по вулиці Тарасова криниця. З неї воду носив Шевченко, коли був у Лисянці. Аура дуже гарна на вулиці й у дворі. Я тут жив сам майже два роки до переїзду в Черкаси. Ремонт робити не треба було, бо він був новий. Єдине – що поклеїв шпалери у двох кімнатах і докупив меблів. Вибирав усе сам. У квартирі в Черкасах усе вибирала дружина. Підбирала, щоб було у класичному стилі.
Анатолій Васильович вмикає котел, бо холодно. За кілька хвилин батареї стають теплі. Йде на кухню варити каву. Вмикає кавоварку. З шафок дістає білі чашки.
– Прибираю в будинку теж сам. Навіть коли на зустрічі приїжджаю на кілька годин, все одно заходжу, пил протру.
У каву Анатолій Васильович додає сухі вершки. Цукру немає, пропонує мед, сир камамбер. Розповідає, що був присутній на пологах з другою дружиною. Після народження кожної дитини дарував їй прикраси.
– Маю трьох доньок, ще хочу одну. Перший раз бути присутнім на пологах Валерія мене вмовила, хоча не хотів. Я емоційний. Дивитися на її біль і нічого не робити не зміг би, – розповідає Анатолій Бондаренко. – Коли доця народилася, її дали мені. Це описати не можна, стільки радості було. Але сказав, що другий раз на пологи не піду. Потім знову погодився. Перед тим як забрати жінку з пологового, зробив удома генеральне прибирання. Хоч і чисто було. Але все ретельно вимив. Ліжечко зібрав. До пологів жінка казала, що не можна.
За будинком тераса з дубовим столом та лавками. На стіні портрет Шевченка. На полицях старі глечики.
– Той глечик посередині – ще моєї бабки покійної. З нього молоко пив, як був малим. Маю веретено прабабки. Все зберігаю, – каже політик.
У дворі є невеликий фонтан, літня кухня, гараж, баня.
– У літній кухні готувати зручніше влітку, коли приїздять друзі. Ставимо мангал. Мариную м'ясо та смажу шашлики. Баню майстри не доробили. Як доробимо, будемо частіше сюди з дружиною їздити. І малим, думаю, сподобається. Ми майже щовихідних, коли тепло було, їздили з жінкою та донькою на Дніпро. Ліза дуже любить купатися. Облюбували пляж на «Бочці» біля Дніпра. Сам через день-два туди їздив зранку поплавати. Після запливу – зарядка, турнік, бруси. На минулих вихідних їздили в ліс під Худоліївкою збирати гриби. А там 40 машин і 50 грибників. Нічого не зібрали, але гарно погуляли.
Цифра
5 булав подарували Анатолієві Бондаренку, коли був селищним головою Лисянки. Залишив їх у кабінеті.
Має 25 краваток. Купує з 2002 року, коли став селищним головою.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису