«День Незалежності мав бути, як і День Перемоги, «святом зі сльозами на очах», – Павло Карась

У час війни свято Дня Незалежності слід було робити більш скромнішим. Про це пише у «Фейсбуці» член ВО «Черкащани» Павло Карась.

«Для мене День Незалежності був святом з першої річниці – 1992 року. Проте так було не для всіх. Але ми бачимо, що суспільство еволюціонувало: зараз цей день справді став святковим для більшості. Це видно по тому, як люди поводилися, – приходили на свято цілими сім’ями, з дітьми, вбиралися у вишиванки. Це було гарно і зворушливо. Проте після Дня Незалежності у мене з’явилися певні роздуми щодо самої організації святкування. Я не думаю, що на цьому святі було комфортно тим дітям, чиї батьки зараз в окопах, не думаю, що було комфортно на цьому святі матерям, чиї діти загинули…» – зауважує Павло Карась.

У нього склалося враження, що влада, яка проводила святкування, не помічає війни, смертей, тисяч поранених.

«У нас просто відбулося святкове гуляння! Лунала музика, сміх, Долина Троянд була перетворена у веселий вертеп. А за якихось півтисячі кілометрів зовсім інші реалії! І це всього 8 годин їзди! А там йде війна. І це теж – Україна! Я не думаю, що моєму племіннику, батько якого зараз на фронті, було так весело в цей день. Невже не можна було зробити це свято трохи іншим? Невже не можна було приглушити музику і зробити менше веселощів, зробити все скомніше? Це була б повага до тих, хто загинув і гине зараз», – висловлює свою думку Павло Карась.

У Павла Миколайовича склалося враження, що ті українці, які цілими родинами приходили на це свято, почували себе дещо некомфортно. Може, у них були ті ж відчуття…

«Переконаний, що у День Незалежності ми повинні були не гучно святкувати, а насамперед показати єдність нації, єдність різних націй, єдність культур і мов. У цей день ми повинні були продемонструвати підтримку тим українцям, які через війну опинилися в скрутному становищі і тим, хто зараз нас захищає. Але, на мою думку, міська влада, як організатор Дня Незалежності, з цим не справилася. Сподіваюся, що на наступний День Незалежності такі мої роздуми будуть зайвими, а країна справді матиме веселе свято. Але це буде у майбутньому, сьогодні ж, День Незалежності, як і День Перемоги, – «Свято зі сльозами на очах», – написав Павло Карась.