На відкриття, яке відбулося 24 вересня, зібралося чимало людей. Відкриття затримувалося, тож дехто не витримував і йшов геть, а на їхнє місце приходили інші. Зрештою, новий торговий заклад таки відкрили. Поцікавився враженнями про нього у перших відвідувачів, які з’явилися з покупками.
– Непогано, – була, переважно, відповідь.
– Але чогось кращого, як в „Україні” (назва магазину, який працював тут перед цим), я не побачила, – додала середнього віку жіночка на ім’я Валентина.
– „Де-ли-кат”, – раптом почув я тоненький голосочок маленького хлопчика. Він по складах прочитав вочевидь незнайоме йому слово.
– „Делікат”, – поправила його мама.
– „Деликат”, – наполягав хлопчик, – я уже вмію читати.
– То по-російськи написано, – пояснила жіночка.
– А чого по-російськи? – запитав у неї синок.
Було видно, що жіночка розгубилася. А й дійсно, чому російською? Чому мережа магазинів з Черкаською пропискою пишеться саме російським варіантом слова „Делікат”? Чому сайт цієї мережі російськомовний? Як пояснити звичайній нормальній дитині в центрі України, що назва крамниця, яку відкрили під час війни з Росією, написана на мові агресора?
Особливо гидко це з огляду на те, що ще з радянських часів тут завжди був магазин „Україна”. Про нього писав навіть популярний в СРСР тижневик „Неделя”. І от на 25-му році Незалежності „України” не стало, а постав „Деликат”.
Олександр ВІВЧАРИК,
Фото автора
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису