− Завітали до мене на днях представники єврейської громади, − розповідає Ніна Ткаченко. − Розвозили подарунки Праведникам народів світу, що рятували євреїв під час Голокосту. Привезли мені продуктовий набір від хлопчика Боббі з Англії. Лосось, шпроти і таке інше. Дуже вдячна їм за це! Але найголовніше – малюнок малого, вітання. Так приємно, що не забувають про нас. Навіть сфотографували мене для звітності. Сказали, що світлини перешлють Боббі. Ще збиралися їхати десь у Тальнівський район. Посиділи, погомоніли трохи. Я розповіла їм про нашу Віру – Віру Сівак, єврейську дівчину, яку ми з мамою переховували в роки війни від німців. Вона за щасливим збігом обставин уникла розстрілу на Донбасі, втекла із полону і прийшла аж до нас. Ми її прийняли, обігріли. Від нас вона пішла на фронт. До нас, як до рідних, згодом повернулася, вийшла заміж. Потім жила з сім’єю у Криму. Там і померла. Я ставилася до неї, як до рідної сестри. А як інакше?!
реклама